Естонія — останній етап 25-ї Апостольської подорожі Папи Франциска. Їй присвячений четвертий день візиту Папи Франциска до країн Балтії, повідомляє Vatican News.
Церква з дев’яти парафій
Апостольська подорож Папи Франциска, що включала балтійські країни, добігає кінця. Найменша з цих країн, також і за кількістю католиків, — Естонія, де католицька спільнота становить приблизно 6 тисяч вірних на 1 мільйон 316 тисяч усього населення, тобто тільки 0,5%. В Естонії, яка відновила державну незалежність 20 серпня 1991 року, є також і українська громада, що становить 2% населення.
Історію Естонії, як релігійну, так і політичну, можна поділити на чотири періоди: язичницький до ХІІІ сторіччя; християнський від 1227 до 1944 року; потім період радянського атеїзму. Тепер Естонія, як і інші країни колишньої радянської імперії, посувається шляхом швидких суспільних та економічних перетворень.
З погляду історії релігії Естонія перейшла від католицтва до протестантизму. В теперішній Естонії більшість християн становлять лютерани, однак понад 70% населення вважають себе невіруючими.
1924 року в Естонії була створена Апостольська адміністратура, а 1933 року відкрито Апостольську нунціатуру. Першим Апостольським адміністратором був єпископ Едуард Профіттліх, німець походженням. Після радянської окупації Естонії 1941 року його заарештували, звинувативши в «німецькому шпигунстві». Разом із тисячами засуджених католиків, також і він став жертвою комуністичного режиму. Єпископ Едуард опинився на засланні і його засудили до розстрілу, але він помер ще до виконання вироку. 1990 року був реабілітований, а 2003 року почався процес його беатифікації.
Апостольським адміністратором Естонії від 2005 року є французький єпископ Філіпп Журдан. Католицька Церква Естонії налічує 9 парафій та 6 душпастирських осередків, має 17 священиків, 30 черниць. У душпастирській праці допомагають п’ятеро катехитів-мирян. На кожного священика припадає близько 350 вірних. Католицька Церква опікується трьома навчальними закладами.
25 років тому, 10 вересня 1993 року, Естонію відвідав з Апостольським візитом святий Йоан Павло ІІ.
Прибуття
Сьогодні вранці, 25 вересня 2018 року, Папа Франциск попрощався з Латвією і перелетів літаком до Естонії.
У міжнародному аеропорту Таллінна Главу Католицької Церкви зустріла Президент Естонії Керсті Кальюлайд, але офіційна церемонія привітання відбулася в Президентському палаці та була поєднана з візитом ввічливості до Глави Держави.
У своїй першій промові в Естонії Папа Франциск наголосив на важливості зберігання пам’яті про минуле та творення зв’язків між поколіннями й різними складовими суспільства.
На роздумах про Естонію як «землю пам’яті» та «землю плідності» зосередив свою увагу Святіший Отець. Він говорив про це під час зустрічі з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства в Президентському палаці в Таллінні.
«Земля Марії»
«Я дуже щасливий мати змогу бути тут, між вами, у Таллінні, найпівнічнішій столиці з-поміж тих, яку Господь дав мені відвідати», — розпочав свою промову Папа, зауваживши, що ці землі віддавна називають «Землею Марії».
«Це назва, яка не лише належить вашій історії, але є частиною вашої культури. Думка про Марію нагадує мені про два слова: пам’ять і плідність, — сказав Папа. — Вона є жінкою пам’яті, яка зберігає все, чим живе, як скарб у своєму Серці, і є плідною Матір’ю, що породжує життя свого Сина. Ось чому мені подобається думати про Естонію як про землю пам’яті та землю плідності».
Земля пам’яті
Святіший Отець зауважив, що цей народ зазнав протягом історії «важких періодів страждання й випробувань». Постійно доводилося змагатися за свободу й незалежність. Однак за останню чверть століття, «повноправно увійшовши до спільноти націй», естонське суспільство зробило «гігантські кроки», завдяки чому країна, хоч і маленька, «перебуває на вершинах індексів розвитку» завдяки здатності до інновацій та поглибленню співпраці з іншими країнами.
«Беручи до уваги ваше минуле й теперішнє, знаходимо причини для того, щоби з надією дивитися в майбутнє перед лицем нових викликів, які постають перед вами, — сказав Папа. — Бути землею пам’яті означає не забувати про те, що місце, якого ви досягли сьогодні, існує завдяки зусиллям, праці, духові та вірі ваших предків. Зберігання вдячної пам’яті допомагає ототожнювати всі результати, якими ви сьогодні радієте, з історією людей, які боролися, щоб ця свобода була можливою, що, своєю чергою, закликає вас вшановувати їх, відкриваючи дорогу для тих, які прийдуть опісля».
Надмірне уповання на технологічний прогрес
У світлі свого Апостольського напоумлення «Evangelii gaudium» Папа Франциск зазначив, що поступ, який сприяє добробуту людини, заслуговує на похвалу, але слід пам’ятати, що «добробут не завжди є синонімом того, щоб жити добре».
«Одним із явищ, яке можемо побачити в наших технократичних суспільствах, є втрата сенсу життя, радості життя і, як наслідок, поступове й мовчазне згасання здатності відчувати подив», — пояснив він.
«Покласти всю надію на технологічний прогрес як на єдиний можливий шлях розвитку —це може викликати втрату здатності творити міжособистісні, міжпоколінні та міжкультурні зв’язки, тобто втрату того, що є дуже важливим, аби почуватися частиною одні одних та брати участь у спільному проекті в найширшому значенні цього слова».
Земля плідності
Таким чином, щоб бути «плідною землею», необхідно дбати про те, щоб усі члени громади почувалися «вдома», адже не існує гіршої відчуженості, ніж «відчувати відсутність коріння». «Земля буде плідною, народ принесе плоди й буде здатним породжувати майбутнє лише мірою того, як творить зв’язки інтегрування між поколіннями та різними спільнотами, які його становлять, і мірою того, як розбиває спіралі, що затуманюють відчуття, віддаляючи нас одні від одних», — наголосив Папа. У здійсненні цього, запевнив він, можна розраховувати на допомогу Католицької Церкви, яка тут є «маленькою спільнотою», але наповненою великим бажанням «зробити свій внесок у плідність цієї землі».
фінансово.
Щиро дякуємо!
