Свідчення

Він був недоношений, а тепер… опікується недоношеними

04 Жовтня 2018, 13:25 1393

«Я опікуюся новонародженими разом із медсестрою, яка опікувалася мною», — каже Брендон Семінатор.

Коли немовля щасливо покидає реанімацію в неонатології, це викликає радість на тільки його батьків, але також працівників лікарні, які з усіх сил старалися допомогти йому вижити.

Так само приємно медикам по роках бачити своїх колишніх малих пацієнтів — уже дорослими людьми, які прекрасно дають собі раду в житті. Саме таке щось сталося з Вілмою Вонг, медсестрою з відділення новонароджених в одному з американських шпиталів.

«У дитячій лікарні Люсіль Пакард при Стенфордському університеті сталася незвичайна зустріч між медсестрою і колишнім пацієнтом, — написали медики на акаунті лікарні. — Брендон, один із наших лікарів-практикантів педіатричного відділення, 28 років тому народився у нашому відділенні інтенсивної терапії як недоношений заледве на 29-му тижні. Медсестрою, яка ним заопікувалася, була Вілма. Після стілької років Вілма згадала прізвище Брендона, коли він відрекомендувався їй як новий колега по роботі. Ось як він виглядав 28 років тому — і як зараз».

 

 

«Я запитала, як його звати, і його прізвище пролунало дуже знайомо», — каже Вілма. Вона згадала, що багато років тому опікувалася дитинкою з таким самим ім’ям та прізвищем, і щоби переконатися, запитала Брендона, чи його батько не поліцейський. Тоді «запала повна тиша, — розповідає Вілма. — Потім він запитав мене, чи я — Вілма. І я відповіла: так!»

Після передчасного народження Бреднон понад місяць провів у неонатологічній реанімації лікарні. Коли він, уже дорослим, прийшов працювати в цю саму лікарню, мама порадила йому пошукати Вілму, медсестру, з якою вона і тато Брендона дуже зблизилися, чуваючи в лікарні стільки днів і ночей біля слабенького немовляти.

Однак Брендон сказав, що не бачить сенсу шукати Вілму, бо вона вже, певно, вийшла на пенсію. Він і гадки не мав, що йому випаде нагода зустрітися з нею особисто.

«Зустріч із Вілмою була сюрреалістичним досвідом, — зізнається Брендон. — Коли вона впізнала моє ім’я, ми обоє одразу зрозуміли, що я був серед дітей, якими вона опікувалася. Коло замикається, і тепер я опікуюся немовлятами разом із медсестрою, яка займалася мною самим».

Брендон підкреслює, що історія його та Вілми «присвячується сім’ям тих дітей, які мали тяжкий старт. Я прагну дати їм надію».

Хто ж може бути кращим образом цієї надії, ніж дитячий невролог, який допомагає боротися за життя іншим малим пацієнтам?

Переклад CREDO за: Елізабет Парді, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

США
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: