Людям властиво ділитися. На «наших і німців», своїх і чужих, хлопчиків і дівчаток, але найважливіше — «нас, таких розумних» і «них — як такими можна бути взагалі».
Люди люблять тиснути і маніпулювати: «Вона мене обізвала. Я з нею не говорю і ти тепер не говори, інакше ти теж мені не подруга». Люди дуже легко сваряться і тяжко йдуть на діалог. «То було так давно, що вже неясно, за що ми так не любимося, але це вже багаторічна традиція».
В принципі, я проти узагальнень, бо всі випадки різні й мають купу (інколи неочевидних) причин. Тільки от люди часто однакові в усі часи. 1054 року стався розкол, який поділив християнство на дві гілки: Західну і Східну. І аж через 911 років Папа Римський Павло VI та Патріарх Константинопольський Афінагор I скасували взаємні анафеми й розпочали діалог між православними і католиками.
Цієї неділі, 14 жовтня, Католицька Церква оголосила Павла VI святим. А це значить, що його життя є прикладом для наслідування.
Хто сьогодні є прикладом для наслідування в РПЦ — сказати складно, бо віднині вже навіть Константинополь не авторитет. Розірвати Євхаристійне спілкування через Україну?.. Невже може бути щось добре від множення схизм? А простим людям і поготів буде складно розібратися, чия черга бути розкольником.
Проте це питання дуже політичне і стосується всіх, незалежно від віросповідання чи ставлення до релігії (я бачила, як атеїсти раділи томосу, хоча й передчасно).
Росія ще спробує розіграти релігійну карту в Україні. Але нічого не вийде. Бо Україну їм важко зрозуміти. Бо в нас була одна спільна каплиця на Майдані (для всіх конфесій), священики різних патріархатів молилися разом під час обстрілів, а білі розарії, які наші військові носять на війні, — католицькі. Навряд чи «мижебратья» зможуть зрозуміти таке взаємне співіснування, толерантність та екуменізм. А от Павло VI точно розуміє.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.