Роздуми над Першим читанням на п’ятницю XXVIII Звичайного тижня, рік ІІ
Брати! У Христі ми стали спадкоємцями, які були наперед призначені за передбаченням Того, хто все здійснює за рішенням своєї волі, щоб ми були для прославлення Його величі, ми, які раніше мали надію на Христа.
У Ньому й ви, почувши слово правди, Євангеліє нашого спасіння, та повіривши в Нього, були запечатані Святим Духом обітниці, котрий є завдатком нашої спадщини для викуплення придбаного, для прославлення Його величі!
Еф 1,11-14
Сьогоднішній уривок становить одне ціле із вчорашнім читанням, де Павло продовжує благословляти Бога за отримані дари. Ще раз апостол згадує про те, що Ісус викупив християн. Перед цим він написав: «У Ньому маємо викуплення Його кров’ю» (в.7), а тут: «для викуплення придбаного», а «придбаним» є ті, хто вірує в Христа.
Святий Павло використовує старозавітний образ визволення з неволі. Бог бере на себе обов’язок найближчої рідні, аби вирвати зі скрути тих, що попали в неволю. Ціною викупу є кров Ісуса. Дорога ціна нашої свободи!
А все для чого? Двічі святий Павло повторює: «для прославлення Його величі». На більшу славу Бога! Життя християн як прояв Божої величі, і щоб Його слава ставала ще більшою. Гарний пункт для роздумів та рахунку сумління.
Ісусе, дякую за викуплення з неволі, за те, що Ти став моїм близьким. Допоможи, щоб я гідно відповів на Твою благодать, аби Твоя кров не була пролита марно!
фінансово.
Щиро дякуємо!
