Роздуми над Першим читанням на XXVIII Звичайний тиждень, рік ІІ
Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, – святим у Ефесі й вірним у Христі Ісусі. Благодать і мир вам від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, який поблагословив нас усяким духовним благословенням на небесах у Христі.
Оскільки Він вибрав нас у Ньому перед заснуванням світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові, наперед призначивши нас для того, щоб усиновити собі через Ісуса Христа, згідно з уподобанням своєї волі, для прославлення величі своєї благодаті, якою Він обдарував нас в Улюбленому.
В Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів, згідно з багатством Його благодаті, яку Він безмірно помножив у нас у всякій мудрості та розумінні, давши нам пізнати таємницю своєї волі, за своїм уподобанням, яке наперед ухвалив у Ньому для впорядкування повноти часів, щоб об’єднати в Христі все те, що на небі та що на землі.
Еф 1, 1-10
Завершили послання до галатів; на черзі — наступне послання апостола Павла. У багатьох рукописах відсутній вираз «в Ефесі». Можливо, лист був скерований не до якоїсь конкретної спільноти, а до всієї Церкви взагалі, тобто і до нас.
Як у більшості своїх листів, Павло розпочинає з благословення, благословення Бога (винятком було послання до галатів, як ми бачили раніше; а про благословення Бога коротко було сказано в іншому місці). У цьому вступі апостол вже виражає головні думки, що будуть розвинені пізніше у листі. Автор благословляє Бога за Його благодіяння щодо віруючих, і цих Божих благословень є багато.
Хочу зосередити увагу на останніх словах сьогоднішнього читання, які червоною ниткою проходитимуть через увесь лист: «об’єднати в Христі все те, що на небі та що на землі». Грецький текст трошки складніший: «очолити все в Христі, і те, що на небесах, і те, що на землі, у Ньому». «Небесне і земне» означає «все» (дві крайності, що заключають у собі все те, що є між ними). В Христі все суще має «очолитися». Слово «анакефалайоо» складене з «ана» («на, зверху») та «кефалайоо» (що походить від «кефале» — «голова, край, вершина, верх, джерело»). Саме слово означає «повторювати головне в кінці промови, підсумовувати, зосереджувати». Тому деякі переклади тут подають інший варіант: «щоб усе з’єднати під головуванням Христа». Щоби Христос став підсумком усього, очолив Всесвіт, зосередив під своїм головуванням все, що існує, духовне і матеріальне.
Апостол Павло висловлює важливу думку: Ісус перебуває у центрі Всесвіту, історії, світу. Без Христа світ розпадається на уламки, які неможливо скласти у зрозумілу картину. Пазли, складені навмання, нівечать красу картини: окремі частини гарні, кольорові, яскраві, а разом — безглузді. Лише можемо здогадуватися, що — укладені правильно — вони можуть показати красу. Ось так і без Христа! Світ без головування Ісуса не має сенсу. Він викликатиме прагнення віднайти той підсумок, який скаже найважливіше. Як же вкрай необхідно дивитися на все крізь призму Христа!
Боже, благословляю Тебе, разом з апостолом Павлом, за всі отримані благодаті! Особливо за дар Ісуса! Нехай в усьому бачу Христа, який — єдиний — дозволяє бачити гармонію світу!
фінансово.
Щиро дякуємо!
