Ісусів «безумець» — так свідки, які передали нам славу його святості, називали о.Тібурсіо Арнаїса Муньоса SJ, священика, який до нестями любив Ісуса.
За дорученням Папи Франциска кардинал Беччу проголосив його блаженним 20 жовтня 2018 року.
«Приклад людини, яка не вдовольняється здобутим, але, прислухаючись до вимог духа, наміряється віддатися Богові зі ще більшою радикальністю», — так кардинал Джованні Анджело Беччу, префект Конгрегації в справах канонізацій, охарактеризував священика-єзуїта Тібурсіо Арна́їса (наголос на а). В суботу, під час урочистої Святої Меси в Малазі, на півдні Іспанії, представляючи Папу Франциска, він проголосив цього ревного душпастиря і проповідника блаженним Католицької Церкви, повідомляє Vatican News.
Непросте дитинство і шлях до священства
Тібурсіо Арнаїс Муньос народився у Вальядоліді 11 серпня 1865 року, в сім’ї убогій матеріально, але багатій вірою. Коли йому було п’ять років, помер батько, залишивши сім’ю в скрутному становищі. В 13 років Тібурсіо вступив до семінарії, а оскільки не мав ні стипендії, ні інших коштів для утримання, то почав працювати. Успішно здобувши середню освіту та завершивши філософсько-богословські студії, 20 квітня 1890 року прийняв пресвітерське рукоположення.
Спершу о. Тібурсіо прослужив три роки настоятелем у парафії невеликого села, згодом був переведений на більшу парафію. В обох парафіях зіткнувся з ситуацією поділів і незгоди між вірними, однак зумів завдяки ревній праці та особистому прикладові привести вірних до примирення. За цей час спромігся ще й захистити докторат із богослов’я.
У Товаристві Ісусовому
Після смерті матері, слідуючи за старшою сестрою, яка вступила до монастиря, по дев’ятьох роках парафіяльного служінні о.Тібурсіо 1902 року вступив до Товариства Ісусового. Завершивши період формації, від 1909 по 1911 рік служив у Мурсії, де відзначився повною та цілковитою посвятою Господеві через проповідування, сповідання, відвідування недільних шкіл, дбання про хворих та в’язнів. 1912 року отця Тібурсіо перевели до Малаги, де він з невеликою перервою прослужив до кінця свого життя.
Ревний місіонер убогих
У Малазі священик розгорнув діяльність, яка заслужила на захоплення співбратів і вірних. Присвятивши свою працю вбогим периферіям міста та навколишнім селам, він започаткував так звані «сільські катехизації», залучивши до співпраці групу мирянок. Мова про своєрідні народні місії, проваджені жінками, що тривали приблизно три місяці, під час яких він щоденно проповідував. Окрім згаданих катехизацій, священик провів понад сімдесят народних місій у містечках та селах Андалусії та в інших регіонах країни.
Отець Тібурсіо підтримував постійний контакт з катехетками, аж до останнього подиху надавав їм духовний супровід. Так постало Товариство Апостольського життя «Місіонерки сільських катехизацій», що об’єднує мирянок, які хоч і не складають обітів, та присвячують своє життя поглибленню духовності й апостольській праці.
«Бог подбає про мене…»
Виснажлива місійна праця, проповідування, сповідання до пізньої ночі… Все це не могло не відбитися на здоров’ї душпастиря. «Бог подбає про моє тіло, доки житиму віруючи в Нього», — відповідав він тим, які висловлювали стурбованість. Захворівши на пневмонію під час проповідування дев’ятниці до Найсвятішого Ісусового Серця, через кілька днів, 18 липня 1926 року, отець Тібурсіо переставився у кращий світ, промовляючи: «Яким же прекрасним є Ісусове Серце».
Відхід святого завдав великого болю всім, хто його знали. Похоронні урочистості тривали кілька днів, а свою шану душпастиреві віддали як багаті, так і бідні. Проповідуючи під час похорону, місцевий єпископ назвав о.Тібурсіо «Ісусовим безумцем», який хоч і осиротив місто своїм відходом, та не перестає оберігати його з небес.
Через майже сто років Малага дочекалася прослави свого покровителя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
