Роздуми над Першим читанням на 20 грудня
Тими днями промовив Господь до Ахаза, кажучи: «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко під землею, або згори високо!» Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа».
Тоді він сказав:
«Слухайте ж, доме Давида:
мало з вас докучати людям,
що докучаєте ще й Богові моєму?
Оце ж сам Господь дасть вам знак:
Ось діва зачне, і породить сина,
і дасть йому ім’я Еммануїл».
Іс 7,10-14
Пророк Ісая записує дане таємниче пророцтво багато століть тому. Його слова викликали море запитань та пояснень: що це за діва? як діва може зачати і родити? Без Нового Завіту відповідей нема.
Але хочу звернути увагу на ще один аспект читання, а саме на поставу царя Ахаза. Здається, що його відповідь така прекрасна: «Не проситиму і не буду спокушати Господа». Але чому? Йому же сам Бог пропонує: давай, Я хочу тебе переконати, хочу показати щось надзвичайне. Але Ахаз вже вибрав свій шлях. Йому не треба Бога. Йому не хочеться, щоб Господь його переконав до чогось іншого. Тому — категоричне «ні!»
Пам’ятаєте, що буде при народженні Ісуса? «І ось вам знак: знайдете Дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лк 2,12). Ті люди — не царі, абсолютно — підуть за знаком і знайдуть Спасіння, що стало тілом. Ахаз не хоче знаку від Бога…
Піддатися, дати себе переконати Божими знаками. Не закритися у своїх переконаннях.
Господи Боже, дякую Тобі за всі знаки, які посилаєш мені! Хочу мати відкриті очі, відкриті вуха, відкритий розум і відкрите серце, щоб прийняти Твоє спасіння!
фінансово.
Щиро дякуємо!
