Інтерв’ю

Про страждання і «де в ньому Бог»: Він не спостерігає, Він співстраждає

28 Грудня 2018, 15:21 5401

На запитання відповідає о.Ян Анджей Клочовський ОР — домініканець, викладач, історик мистецтва, теолог, філософ і публіцист.

— Симона Вайль колись сказала, що доки життя точиться за нашою думкою, ми вважаємо, ніби то наша воля світ створила і що все в ньому ідеальне. Зате коли в наше життя входить зло, воно верифікує цей «ідеальний світ»…

— Це звучить дуже красиво, дуже ідеалістично і дуже «симоновайлево», ось тільки нормальна людина взагалі ніколи так не переживає зла, яким є страждання. Вона від цього хоче просто втекти. Ми, вочевидь, можемо сказати на глибшому рівні, що людина хоче підпорядковувати собі світ, а страждання це один зі способів, яким цей світ чинить нам опір.

У цьому розумінні слова Симони Вайль правдиві. Такий опір показує, що цей світ — реальний, тобто він не є витвором нашої свідомості або уяви. Вочевидь це не єдине переживання світу в досвіді, бо світ є джерелом радості й краси, але страждання це особливий момент зіткнення зі світом.

— Якщо страждання це невід’ємна складова життя, то чи ми мусимо на нього погодитися?

— Це не питання погодження чи непогодження. Страждання просто є. Не йдеться про те, як уникнути страждання, але як його зносити. Можна стоїчно стиснути зуби і сказати собі: «Я такий, як я є, в цьому місці, де мене поставила доля, і мушу це правильно стерпіти». Буддизм базується на усвідомленні того, що взагалі саме існування це страждання. Однак же Будда стверджував, що є надія вийти з неволі, в якій ми опинилися: цьому має служити дуже вимогливий шлях аскези. Я натомість думаю, що в християнстві ми не можемо говорити про страждання так собі абстрактно. Воно має завжди бути виразно вкорінене в особистому досвіді. Страждає завжди хтось: я як особа і той інший як особа. Не можна розглядати проблеми страждання у відносинах «я-страждання», а треба у зв’язку: «я – інша людина – і страждання».

— Чи можна взагалі об’єктивізувати страждання?

— Вочевидь так. Лікар об’єктивізує, коли каже, що саме становить причину болю твого зуба. Ми повинні пам’ятати про те, що поняття страждання — неймовірно багате і складне. Якщо хтось, наприклад, має досвід з особою психічно хворою або з тим, хто страждає на депресію чи шизофренію, то він знає, що хоча фізично тій людині нічого не болить, то це безумовно людина, яка нечувано страждає. Страждання — це вимір нашого життя, даний на різних рівнях. На біологічному рівні воно має свій сенс, бо це сигнал, що орган, який болить, — хворий і його потрібно лікувати. Це раціональний підхід. Але є такі ситуації, коли його не вийде застосувати, коли ми стикаємося з граничним прикладом страждання, яким є помирання — моє чи чогось близького.

 

 

— То як тоді віднайти сенс страждання? Чи це не є момент, коли все руйнується, навіть віра?

— Страждання становить випробування зрілості віри. Святе Письмо змальовує принаймні три можливі відповіді на запитання про нього: страждання як кара (тобто наслідок первородного гріха), страждання як ціна, яку платять мученики за вірність Богові (наприклад, у Книгах Маккавейських) і, зрештою, велика таємниця страждання Іова як випробування. Точкою відліку в Книзі Іова є підозріливість сатани, якай каже: «Ну, в принципі, Іов вірний слуга, але тільки тому, що у нього все в порядку. Випробуй його. Чи буде він Тобі вірний, якщо у нього все це забрати?» На мою думку, дуже багато людей функціонують саме на цій площині. Вони вважають, що як вони вірні Богу, то їм повинно все вдаватися і їх ніколи не повинно торкнутися страждання. Це така анекдотична позиція студента, який втратив віру, бо стільки молився, постився, а іспиту не склав. Натомість на запитання, чи він вчився, відказав: «Ну, трохи». Я йому відповів: «Ти втратив віру не в Господа Бога, а тільки в себе». Для мене такою блюзнірською формою докору, висунутого Богові, є фрагмент з освенцімських оповідань Тадеуша Боровського. Прийшов новий транспорт із в’язнями, відбувається селекція: до праці чи на смерть. Есесівець, який проводить відбір, помічає дуже красиву дівчину і вирішує її використати, перш ніж, грубо кажучи, вона потрапить у піч. Дівчина, зорієнтувавшись, що на неї чекає, вириває з його кобури пістолет і стріляє йому в живіт. Її одразу вбивають, натомість поранений есесівець, лежачи на землі й дряпаючи пальцями по піску, волає: «Mein Gott, mein Gott! Warum ich so leiden muss?» — «Боже мій, Боже мій! Чому я мушу так страждати?» Оце для мене приклад блюзнірства. Він же цитує слова Христа!

— Іов не погоджувався на страждання. Такий момент незгоди, навіть бунту, здається обов’язковим.

— Страждання може, хоч і не мусить, бути шляхом до якогось більшого добра. Треба, однак, бути дуже обережним, говорячи щось таке тому, хто страждає.

Колись я жахливо пояснив це молодій жінці, яка за трагічних обставин втратила чоловіка й майже безпосередньо після того випадку просила мене про підтримку. Я її переконував, що, може, з цієї події вона зможе отримати духовну користь. Жінка була в повному шоці від втрати коханого чоловіка і — хоч це було років десять тому — постійно нагадує мені, щоб я нікому не казав чогось такого у подібну мить. Такого типу легке слово розради чи вказання певної перспективи у переживанні страждань має бути дуже сильно підтверджене достовірністю людини, яка це говорить.

Також я маю гарний досвід щомісячних зустрічей із жінкою, хворою на розсіяний склероз. Із її вуст невпинно падало запитання: «Чому?», але ще вона колись мені сказала, що насправді не знає на це відповіді, проте вірить в одну річ: що повинна тривати при Христі. Й саме тому просила мене про можливість щомісячної сповіді і щоби я приносив їй Святе Причастя. Для неї було дуже важливо усвідомлювати, що Христос триває при ній, бо досвід її хвороби посилювався фактом, що всі від неї у той час відступилися. Залишився тільки чоловік. Коли я уділяв їм шлюб, Йоася була на візку, а він — ходячий, сильний — узяв її на руки й виніс потім із храму. Обоє вже померли. Але то було для мене щось надзвичайно корисне. Йоася вчила мене смирення перед людиною, яка страждає, показала, що найважливішою є присутність і вірність. І для неї таким підтвердженням, що Господь Бог її не покинув, була якраз присутність іншої людини, навіть найпростіший жест — потримати за руку.

Люди, які супроводжують близьких у відході, кажуть, що тоді вже неможливо нічого сказати, коли вже нема контакту з хворим; то коли перебуваєш близько біля нього, є якийсь духовний контакт. Це таємниця, якої не вийде описати словами. Бо кожна ситуація — інша, кожне страждання становить інакший виклик для людини.

 

 

— «Любити когось означає казати: ти не можеш страждати, ти не можеш померти, тебе не може не бути».

— Я розумію це дослівно як вираження певної наївності, тому що нема наших сил на те, щоб захистити коханих від страждання і смерті. Загалом беручи, можна виражати віру в те, що смерть це тільки перехід до іншої форми життя. У цьому сенсі в любові міститься віра в безсмертя. Люди, які любили, часто мають усвідомлення якогось духовного зв’язку з тими, хто відійшов. Саме це і є «спілкуванням святих». У людей, які не вірять у вічне життя, ця інтуїція проявляється у вірній пам’яті.

— Отож віра приносить підтримку, що страждання і смерть — не останнє слово у драмі життя, що ще є епілог, продовження.

— Віра це заклик до того, щоби стати віч-на-віч із дійсністю. Віра вимагає відваги. Традиційна педагогіка віри формувала нас у напрямку послуху, приймання з приниженням усіх тих «хрестиків», які «Боженька посилає». З цього навіть зродився якийсь культ отих «хрестиків». Я, натомість, вважаю, що головною рисою християнської педагогіки, тобто нашого дозрівання у вірі, має бути формування відваги. Приймання життя таким, яким воно реально є, аби в цім житті, яке є реальним, а не віртуальним, давати свідчення. Тому що умовою повного розвитку віри є повернення людям усвідомлення дійсності.

— У контексті страждання часто згадують Боже милосердя. Чи це, бува, не таке собі «слово-відмичка», яке прекрасно обриває всі запитання, але складно сказати, як саме це милосердя проявляється в конкретній ситуації?

— Запитаймо насамперед, а що це означає: Боже милосердя? Християни дуже часто сприймають Бога як німого спостерігача. Коли станеться щось погане, людина звинувачує Його і питає, як це Він — сильний і всемогутній — міг таке допустити. Тим часом це неправильний підхід до питання. Якось я був учасником дебатів зі студентами на тему страждання. Один з них тоді сказав про Бога: «А Він сидить і дивиться!» Тоді забрав голос інший студент — на візку — й відповів: «Він не сидить і дивиться — Він висить і дивиться». І то до Нього треба скерувати запитання про зло і страждання.

Колись мене дратував культ Божого милосердя. Я запитував, чому я повинен цікавитися нотатками якоїсь черниці, якщо все вже й так прекрасно описав св.Тома Аквінський. Ну й, окрім того, копії образу Ісуса Милосердного мені здавалися дуже сильно інфантильними — такий собі «Ісусик» ходить полями з відкритим серцем… Лише потім я усвідомив, що оригінальний образ — той, вільнюський — представляє Ісуса воскреслого, який приходить у Вечірник і встановлює Таїнство Примирення. І показує свої рани. Отож що означає милосердя? Милосердя — це зранена любов, яка попри зранення залишається вірною людині.

 

 

— Тобто це любов, яка співстраждає?

— Так, і навіть більше. Це любов, яка викупляє! Христос, подібний до нас в усьому, крім гріха, взяв на себе наші провини. І це — Обличчя Бога, яке Він нам об’явив. «Хто бачить Мене, бачить і Отця» — це не якісь там красиві слова, а фундаментальний герменевтичний принцип християнства. Чому наші «старші брати», за всієї поваги, так болісно борються з таємницею Голокосту? На мою думку, значною мірою тому, що Бог юдаїзму це все ще той Єдиний: вічно високо, досконало трансцендентний. А Ісус показує нам Бога, який дуже близько до нас. Але чи ми часом про це не забуваємо? Я скажу різкіше: ми дуже часто не маємо християнського образу Бога! Ми не робимо висновків із таємниці втілення. В теорії ми все знаємо досконало, але щораз частіше в ході розмов із людьми та під час сповідей я помічаю таку роздвоєність: з одного боку, Бог високо в небі, а з другого — отець настоятель у канцелярії. Десь посередині — Господь Ісус: спершу в яслах, потім прибитий до хреста. Ще, може, воскресіння, тобто у свідомості загалу — «паски і яйця». До цього ще напевно треба додати Матір Божу.

Кому тут ставити запитання про зло, про страждання? Далекому Богові трансценденції чи Тому, хто змилувався і схилився над людиною? І це нечувано важливо, що багато людей, які глибоко страждають, — переживають свій біль у єдності з Христом. Вони мають почуття підтримки. Знають, що є Хтось, хто проведе їх через страждання. У такому розумінні особові стосунки з Христом, який не тільки помирає на хресті, але і є Христом Воскреслим і Переможним, доводять до нашого розуміння, бо Бог — по нашій стороні. Звинувачення нам підсовує диявол із прологу книги Іова і з початку Одкровення. То він стає проти людини.

Є така течія у францисканській думці: Бог поділився зі своїм приятелем-архангелом задумом втілення, і саме це стало причиною бунту ангела. Схожий мотив ми знаходимо у найпрекраснішому диявольському трактаті, тобто «Листах Крутеня». Клайв Стейплз Льюїс дуже точно показує ненависть диявола до тих «торб костей і м’яса», які «Неприятель» (тобто Бог) так полюбив, аж став одним із них. Це ж так неестетично з боку Бога! Однак же, саме так діє Божа любов.

Розмовляли Томаш Міка ОР і Ґжеґож Домбкович ОР

Переклад CREDO за:Dominikanie

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Immediate Unity z-lib books

Casino news

Casino News Bets News Slots Aviator