Роздуми над Першим читанням на 5 січня
Улюблені!
Це та звістка, яку ви чули від початку:
щоб ми любили одне одного.
Не так, як Каїн, котрий був від лукавого
й убив свого брата.
З якої причини він убив його?
Тому що його діла були злі,
а діла брата – праведні.
Не дивуйтеся, брати,
коли світ вас ненавидить.
Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя,
бо любимо братів.
А хто не любить, той перебуває в смерті.
Кожний, хто ненавидить свого брата,
той убивця.
А ви знаєте, що жодний убивця
не має в собі вічного життя,
яке б у ньому перебувало.
Ми пізнали любов з того,
що Він поклав свою душу за нас;
і ми маємо класти душі за братів.
А хто має багатство світу
й бачить, що його брат у нестатках,
та зачиняє своє серце від нього,
то як же може Божа любов перебувати в такому?
Дітоньки,
любімо не словом та язиком,
але ділом та правдою!
З цього довідаємося, що ми від правди,
і заспокоїмо перед Ним наше серце,
бо коли звинувачує наше серце,
то Бог більший від нашого серця
і знає все.
Улюблені, коли наше серце не звинувачує нас,
то маємо сміливість перед Богом.
1 Йн 3,11-21
Апостол Йоан знову повертається до теми любові ближнього, дійсної, активної, конкретної, а не «словом та язиком». Бо «хто не любить, той перебуває в смерті». Любов = життя. Любов до іншого оживляє мене, не лише іншого. Не-любов обертається проти самої людини, вбиває передусім самого носія цієї отрути. Протиотрута? Божа любов, що перебуває у нас і яка проявилася вже, коли «Він поклав свою душу за нас».
Дивитися на вертеп, щоб наповнюватися любов’ю, щоб наповнюватися життям.
Дякую Тобі, Ісусе, за Твою любов, що мене оживляє!