А. Павлюк. Автопортрет
Вони познайомилися дуже давно, в середині минулого століття, і після недовгого спілкування їхні життєві шляхи розійшлися назавжди. Хорхе й Альберто зустрілися, коли стояли в почесній варті біля тіла дружини президента Аргентини Еви Перон. Обом було тоді по шістнадцять. Неважко здогадатися, що Хорхе — це Франциск, Папа Римський… А його знайомий — це художник Альберто Семенович Павлюк.
…І знову дивуєшся химерним зиґзаґам долі. Сім’я, в якій народився майбутній Папа Франциск, приїхала в Аргентину з Італії, — а тепер він живе в Римі. Сім’я, в якій народився Альберто Павлюк, приїхала в Аргентину з України, — а тепер він живе в Одесі. І якщо про життєвий шлях Папи Римського добре відомо, то про Альберто Павлюка треба сказати декілька слів.
Він народився 1936 року й після закінчення початкової школи вступив до коледжу. В цей же час навчався в художній школі та займався спортом. На початку 1950-х років вирішив поїхати на батьківщину батька й матері — уряд Радянського Союзу, після закінчення Другої світової війни, надав емігрантам таку можливість. Слідом за сином до СРСР приїхав батько. Але якщо Альберто пощастило залишитися на волі, то Семен Павлюк був заарештований і провів кілька років у таборі… Цілком природно, що після звільнення він повернувся в Аргентину. Так само вчинив би й сам Альберто, якби не зустрів в Одесі свою майбутню дружину Наталю — балерину, що працювала в оперному театрі… Альберто Павлюк закінчив Одеське художнє училище («Грековку»). Багато років працював в Худфонді, писав пейзажі, портрети, натюрморти, продовжуючи традиції південно-російської школи живопису.
Коли главою Католицької Церкви став Папа Франциск, Альберто Семенович зрозумів, що це і є його знайомий з далекої юності, й написав до Ватикану. Але не відразу: спершу він побачив сон про те, як пише листа, в якому нагадує Папі про їхнє давнє знайомство, розповідає про себе. Сон усе повторювався й довелося «втілити його в реальність»…
Незабаром із Ватикану надійшла відповідь: «Папа Римський дякує за чемний жест і просить Господа огорнути люб’язністю адресата, а заодно молитися за нього. Він передає Вам і Вашій родині, усім близьким та знайомим своє апостольське благословення». Альберто Павлюк подякував за відповідь і запропонував передати Папі Франциску, за його згодою, одну зі своїх картин.
Про те, що в Одесі живе людина, знайома з Папою Римським, розповів художник Юрій Осетенко, син художника Віктора Осетенка. Альберто Семеновича Павлюка він знає з дитинства: з ним товаришував батько, їхні майстерні знаходилися по сусідству. У Юрія Вікторовича виникла ідея зняти документально-публіцистичний фільм про зв’язки Аргентини, Італії та України крізь призму особистих доль людей на тлі драматичних подій XX століття. До речі, ця ідея зацікавила Благодійний фонд святого Іво Хелорі, з яким Юрій Осетенко співпрацює.
— Хотілося б показати, — каже пан Юрій, — як доля «розпорошує» людей по різних країнах, і як культура, духовність все одно об’єднують їх. Я уявляю наш майбутній фільм як «публіцистичний нарис», лейтмотивом якого стане образ дороги …
У контексті «зв’язків Аргентини, Італії та України» треба згадати про акцію «Папа для України», за перебігом якої ми всі слідкували. А нещодавно з Ватикану надійшов лист на ім’я Святослава Шевчука, Верховного архієпископа Києво-Галицького, та Мечислава Мокшицького, архієпископа митрополита Львівського — у відповідь на подячний лист архієпископів за допомогу Україні. В листі, зокрема, відзначено: Святіший Отець Франциск «…тішиться, що за допомогою акції зміг бути разом з українським народом, який має особливе місце в його батьківському серці».
фінансово.
Щиро дякуємо!
