Які проблеми є у багатодітних батьків? Фінанси, перевтома, недосип… Ага, і ще те, що вони можуть почути навіть від власних батьків пораду «защипнути ширінку», бо вже соромно перед знайомими зізнатися, скільки в тебе онуків!
До редакції звернулася жінка з непересічним проханням. Написати про проблему, яку має вона і яка — на її думку — стосується багатьох подружжів. Ідеться про негативне ставлення батьків дорослих дітей до факту, що ці діти мають великі сім’ї. Мені одразу пригадалися кілька таких історій. Я попросила трьох людей розповісти про пережите.
Вочевидь у світі немає цілої армії молодих подружжів, які б хотіли мати багато дітей, але «мамуся не дозволяє». Більшість хочуть мати одне-двох. Панує загальне знеохочення до «діторобства», а люди, які зважуються мати великі сім’ї, стикаються з висміюваннями і звинуваченнями в «паразитуванні». Але не можна відкинути й того, що реакція старшого покоління часто буває визначальною.
Петро: мама визнала дитину «промахом»
Я ніколи не забуду розмови, яку провела зі мною мама, дізнавшись, що моя жінка вагітна вчетверте. Нашу третю дитину вона визнала «недоглядом» і мала рацію — ми її не планували. Але минуло кілька років і ми разом із дружиною дійшли висновку, що наші діти такі гарні, аж ми хочемо мати наступне. Тим більше що я якраз став на ноги в добре оплачуваній роботі, а жінка роботу втратила.
Ми поділилися з батьками новиною, коли були в них на обіді. Мама нічого не сказала, але було видно, що вона стримується тільки з огляду на дітей. Щойно ми повернулися додому, як вона до мене подзвонила. Я не думав, що будь-коли почую таке від власної матері, яка ніколи не розмовляла зі мною про секс, сама — колишня вчителька і тепер — керівничка (зеляторка, як це зветься) Розарієвого кола. Нечисленні слова, які надаються до цитування, це те, що я повинен «защипнути ширінку» і що «ну є ж різні засоби». Коли через кільканадцять хвилин я оговтався, то гостро відповів, що це наша справа і що я забороняю їй дзвонити до Ані.
Коли народилася Марися, мама повністю змінилася. Виявилося, що Марися неймовірно на неї схожа — і зовні, й характером. Мама від неї умліває. Певно, зараз їй незручно, що тоді вона так повелася.
Є в цій справі ще дещо. Моя жінка підозрює, що мама колись зробила аборт. Вона побачила якусь присвяту в книжці, почула якісь натяки. Я не знаю, що про це думати.
Анна: я почула, що «вже досить цих дітей!»
Я — єдина дитина. Змалку знала, чому. В сім’ї моєї мами було шестеро дітей, вона виросла у страшенній бідності. Вважала, що велика сім’я — це убозтво. Вона хотіла, щоб її дитина мала краще життя. Я натомість завжди жалкувала, що не маю брата ані сестри, і вже підлітком казала, що моя власна сім’я буде велика. Мама, певно, сприймала це як жартування — навіть коли я вже вийшла заміж.
Коли я народила найстаршого сина, вочевидь вони з татом дуже раділи, але кілька разів мама прохопилася, що «певно, й вистачить». Новину про другого онука вона прийняла з міною: «Ну, що ж робити». Про третю вагітність я їй сказала допіру на двадцятому тижні. Я знаю, що це виглядає страшенно по-дитячому, але я не мала охоти на скандали, а також боялася, що їй стане погано, як вона розсердиться. Ми живемо у різних містах, отож я могла приховувати вагітність.
Коли вона нарешті довідалася — занепала духом. Колись ми були дуже близькі, а тепер вона сприймає мене так, як, може, люди сприймають дитину, що потрапила у в’язницю. Мені це дуже болить. Я б хотіла, щоб вона повірила, що я насправді щаслива. Може, просто має минути трохи більше часу? Наймолодшій доньці зараз тільки рік.
Найгірше — з погляду моєї мами — це те, що я підмовляю чоловіка на наступну дитину. Навіть уявляти не хочу, що скаже мама, якщо насправді матиме наступного онука.
Катерина: свекор сказав, що ми безвідповідальні
Я завжди кажу, що всіх наших дітей запланував Господь Бог, а перших трьох додатково запланували ми. Вважаю, що сталося дуже добре, і радію, що в мене така «конкретна» сім’я. Власне кажучи, найбільша проблема, яку ми мали, коли наступні діти з’являлися на світі, це була реакція свекра.
Тато швидко сказав, що ми — безвідповідальні й уяви не маємо. Від певного часу він не зізнавався колегам на роботі, скількох має онуків. Якось кинув, що стількох дітей вигодувати ще можна, а от вивчити — вже ні. Ми досі сміємося разом із чоловіком, згадуючи його реакцію на звістку про вагітність, наприклад: «Як це сталося?» («Тату, ти не знаєш, як ЦЕ зазвичай стається?» — сказав мій чоловік.) Але тоді нам було зовсім не до сміху, зокрема тому що ми часто бачилися, бо жили поруч.
Я думаю, що сьогодні тато радий, що має шістьох онуків, які, зрештою, від нього в захваті. Шкода, що він так пізно зрозумів, що діти — це не тільки обтяження і кошти, але також і щастя.
Переклад CREDO за: Йоанна Операч, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
