Великопісна Хресна Дорога пройшла 12 квітня у шаргородському санктуарії Страстей Господніх. Месу у храмі перед молебнем очолив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава.
«Дуже важливо, щоб ми, особливо в цей непростий час, який переживаємо, глибоко усвідомлювали свою віру. Кожний з вас прибув сюди зі своїми намірами, в яких хотів би молитися. Я бажаю, щоб усе, за що ви молитиметесь, здійснилось», — Такими словами привітав паломників єпископ на початку Меси. З ним співслужили міністр провінції Святого Архангела Михаїла Братів Менших о. Даниїл Ботвіна OFM, настоятель шаргородської парафії св. Флоріана о. Бенедикт Свідерський OFM, інші священики. Крім вірних численних парафій Кам’янець-Подільської дієцезії до Шаргорода, щоб пройти дорогою страждань Господа Христа, прибули паломники з Києва, Миколаєва, Кропивницького, Житомира, Бердичева, Чернівців, і навіть один паломник з Чехії.
«Санктуарій Страстей Господніх, — сказав для CREDO владика Едвард, — це єдине таке місце в Україні, яке дуже конкретно розкриває нам основу нашої віри, показує якою ціною ми були відкуплені. З другого боку, і для мене це дуже важливо, воно міцно пов’язано із францисканською духовністю. Адже саме Браті Менші є хранителями тих місць, які пов’язані з Господніми Страстями: і в Святій Землі, і в Польщі, в Кальварії Зебжидовській».
Пов’язуючи свою проповідь з проголошеним на Службі уривком з Євангелія, Його Преосвященство говорив, що юдеї, які хотіли каменувати Ісуса Христа, не були ні язичниками, ні атеїстами. Вони вірили в Бога, але Ісус не відповідав тому образу Бога, який вони намалювали в своїй уяві. «Тому, — сказав владика, — слід поставити собі питання: а який образ Бога маємо ми в нашій уяві?» Торкаючись завдань, які стоять перед католиками в сучасному світі, єпископ говорив про необхідність повернутись до глибокого переживання Євхаристії, як «живої присутності Бога». «На жаль, — сказав він, — ми забули про радянські часи, коли треба було шукати можливості побувати на Службі або посповідатися, і перестали цінувати цей дар». Наступні завдання, за словами Його Преосвященства, «жити Словом Божим, щоб почуте Євангеліє діяло в нас і давало можливість розпізнавати волю Бога, а також відродити глибоке шанування Пресвятої Діви Марії, зокрема — через практикування молитви Розарію. Адже Божа Матір вчить нас слухати Боже Слово і дає відвагу, необхідну, щоб протистояти впливам цього світу.
Нинішній рік в Римо-Католицькій Церкві в Україні оголошено Роком святості подружжя і сім’ї. Саме цій темі були присвячені роздуми Хресної Дороги, які підготувили і проголошували під час молебня бр. Доброслав Копистеринський OFM та вірні парафії св. Анни з Полонного, що приїхали разом із ним. Так, наприклад, на першому стоянні говорилось про те, що ми не можемо відмовитись захищати християнські цінності заради «толерантності», щоб «не дратувати» інших; на другому — про те, що ті, хто шукає в житті тільки миттєвої приємності, не хочуть брати на себе відповідальності, укладаючи шлюб; на третьому — про те, що перше падіння в родині це не подружня зрада чи насильство, а «брак любові»; на п’ятому — про те, що допомога сім’ям, це обов’язок не тільки уряду, парламенту і місцевої влади, але й медіа; на шостому — про необхідність тісного зв’язку родини з християнською спільнотою; на восьмому — про те, що причиною багатьох родинних криз є незрілість, коли «людина і в сорок років потребує пройти той шлях дозрівання, який мала б пройти ще в юності» тощо. Підставою цих роздумів було апостольське повчання Святішого Отця Франциска «Радість любові», уривки з якого зачитувались на кожному стоянні.
Червоною ниткою через роздуми кожного стояння проходило твердження про те, що коли чоловік і дружина люблять одне одного мудро і безкорисно, їхня дорога, навіть якщо це Хресна Дорога, наповнюється тією радістю, яку «світ не може ні дати, ні відібрати».
Перед тим, як уділити учасникам Хресної Дороги пастирське благословення, єпископ Едвард Кава закликав використати останній тиждень Великого Посту для зміцнення родин. Закінчився молебень співом церковного гімну «Боже, Великий, Єдиний нам Україну храни»
фінансово.
Щиро дякуємо!
