Ватикан

Папа: з хрестом не ведуть переговорів — або його приймаємо, або відкидаємо

15 Квітня 2019, 10:29 2114

У Пальмову (Вербну) неділю Папа Франциск очолив Святу Месу Страстей Господніх на площі святого Петра у Ватикані, під час якої виголосив проповідь. Її український переклад надає Vatican News.

Привітальні вигуки під час в’їзду до Єрусалима та впокорення Ісуса. Святкові крики та жорстоке лютування. Ця двояка таємниця щороку супроводить вступ у Великий Тиждень у двох характерних моментах цього богослужіння: процесійній ході з пальмовими й оливковими галузками на початку та в урочистому читанні розповіді про Страсті.

Даймо залучити себе в цю дію, натхнену Святим Духом, щоб отримати те, про що просили в молитві: з вірою супроводжувати нашого Спасителя на Його дорозі та завжди мати перед собою повчання Його страстей, як приклад життя та перемоги над духом зла.

Ісус показує нам, як долати важкі хвилини та найпідступніші спокуси, зберігаючи в серці мир, що не є ні відчуженістю, ні незворушністю, ні суперменством, але довірливим врученням себе Отцеві та Його волі спасіння, життя, милосердя. Протягом усієї своєї місії Він перейшов через спокусу «чинити власну справу», самостійно обираючи спосіб або вийшовши з-під послуху Отцеві. Від початку, під час сорокаденного змагання в пустелі, аж до кінця, під час Страстей, Ісус відкидає цю спокусу зі слухняноою довірою до Отця.

Також і сьогодні, під час свого в’їзду до Єрусалима, Він показує нам дорогу. Бо в цій події лукавий, князь цього світу, розігрував свою карту: карту тріумфальності, а Господь відповів, залишаючись вірним своєму шляхові — дорозі покори.

Тріумфальність старається наблизити мету, шукаючи найкоротшу дорогу та фальшиві компроміси. Намагається вийти на колісницю переможця. Тріумфування живе жестами та словами, які, однак, не пройшли через горнило хреста, підживлюється порівнюванням з іншими, вважаючи їх завжди гіршими, вадливими, невдахами… Однією з підступних форм тріумфальності є світська духовність, що є найбільшою небезпекою, найпідступнішою спокусою, яка загрожує Церкві (De Lubac). Ісус знищив тріумфальність своїми страстями.

Господь по-справжньому розділив радість із народом, із молоддю, що вигукувала Його ім’я, називаючи Царем і Месією. Його серце втішалося, бачивши ентузіазм та свято убогих Ізраїля. [Втішалося] так сильно, що фарисеям, які вимагали зганити Його учнів за ці скандальні вигуки, Він відповів: «Якщо ці змовкнуть, кричатиме каміння» (Лк 19,40). Покора не означає заперечування дійсності, а Ісус насправді є Месією, воістину є Царем.

Але, водночас, Христове серце прямує іншим шляхом, святою дорогою, яка відома лише Йому та Отцеві: дорогою, що від «становища Бога» веде до «становища слуги», дороги впокорення у слухняності «аж до смерті, смерті ж хресної» (Фил 2,6-8). Він знає, що для того, щоб досягнути справжнього тріумфу, необхідно вивільнити місце для Бога, а для того, щоб зробити місце для Бога, існує лише один спосіб: позбавлення себе усього, спустошення себе. Мовчати, молитися, впокорюватися. З хрестом, браття й сестри, не можна вести переговорів: або його обіймаємо, або відкидаємо. А своїм упокоренням Ісус захотів відкрити нам дорогу віри, випереджуючи нас на ній.

За Ним першою пройшла нею Його Мати Марія, перша учениця. Пречиста Діва та святі мусіли страждати, щоби прямувати вперед у вірі та в Божій волі. Відповідати з вірою перед лицем суворих і болючих життєвих подій коштує «особливих зусиль серця» (пор св. Йоан Павло ІІ, Redemptoris Mater, 17). Це ніч віри. Але лише з цієї ночі розпочинається світанок воскресіння. Піля підніжжя хреста Марія переосмислила слова, якими ангел провістив Її Сина: «Він буде великим, Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він назавжди царюватиме над домом Якова, а його царству не буде кінця» (Лк 1,32-33). На Голготі Марія стояла перед цілковитим спростуванням цієї обітниці: Її Син помирає на хресті як злочинець. Таким чином, тріумфування, знищене Ісусовим впокоренням, було так само знищене у серці Матері: обоє вміли мовчати.

Випереджені Марією, незчисленні святі пішли за Ісусом шляхом покори та слухняності. Сьогодні, у Всесвітній день молоді, хотів би згадати всіх молодих святих, особливо тих «по сусідству», про яких знає лише Бог і яких Йому подобається несподівано нам об’являти. Дорогі юнаки й дівчата, не соромтеся виявляти свій ентузіазм задля Ісуса, вигукувати, що Він живий, що Він є вашим життям. Але, одночасно, не бійтеся іти за Ним хресною дорогою. І коли почуєте, що Він закликає, щоб ви зреклися себе, скинули з себе власні забезпечення, повністю довірившись Небесному Отцеві, то, дорогі юнаки і дівчата, радійте й веселіться! Ви бо перебуваєте на дорозі Божого Царства.

Радісні вигуки та жорстоке лютування; мовчання Ісуса під час Страстей є вражаючим, Він перемагає також спокусу відповісти, бути «медійним». У моменти темряви та великих випробувань необхідно мовчати, наважитися мовчати, але це має бути лагідне, а не злобне мовчання. Лагідність мовчання зробить так, що ми виглядатимемо ще слабшими, ще впокоренішими, й тоді диявол, набравшись відваги, вийде на відкритий простір. Необхідно чинити йому спротив у мовчанні, «втримуючи позиції», але з такою ж поставою, що в Ісуса. Він знає, що це війна між Богом і князем цього світу. Не йдеться про те, щоб покласти руку на меч, — але щоб залишатися спокійними, стійкими у вірі. Це година Бога. І в той час, як Бог вступає в битву, її слід залишити Йому. Наше безпечне місце — під покровом Пресвятої Богоматері. Тож, очікуючи, коли Господь прийде і втамує бурю, своїм мовчазним свідченням на молитві даваймо собі самим та іншим «рацію надії, яку носимо в собі» (1Пт 3,15). Це допоможе нам жити в святому напруженні між пам’яттю та обітницями, між дійсністю лютощів, присутньою в хресті, та надією воскресіння.

 

Борг за два місяці
Зібрано Залишилося зібрати
7853грн
52147грн
Потрібно зібрати
60000грн
Залишилося
6днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: