Отець Лука Михайлович висловив свої спостереження після пожежі у Парижі.
Всі міста, які я відвідував записували у моїй свідомості виразну асоціацію. Париж для мене – це завжди був Норт Дам. Не Лувр, не єлисейські поля. І не тому, що він древній. Бо на світі є місця набагато давніші. То щось інше… Про свої емоції зараз писати не хочеться. Бо кому вони потрібні – мої емоції. Назвати це трагедією? Це не сказати нічого. Тим більше, що це щось інше. А відшукати слова тепер не дам ради. Бо навіть якщо і назву – нічого вже не повернути. Розумні люди будуть осмислювати це, що сталося ще довго. Найскладніше питання “чому”? Чому це сталося?
В історії такі факти вже ставалися. І не раз. Коли падали святині, зникали ікони-символи, викрадали знакові книги, трагічно гинули важливі люди, які ще не сказали свого останнього слова. Нічого нового під сонцем.
Біблійні пророки осмислювали такі факти у об’ємі богословії “знаку”. Бог може вдаватися інколи до такої особливої форми комунікації зі світом, як знак. Для глобальної культури такий підхід часто виглядає надто спрощеним. Навіть банальним. І все таки може це, друзі, отой самий “omen”-знак. Знак не для французів. Бо хто сказав, що інші народи кращі. Може в глобальному об’ємі щось робиться не так і не те. І це “не те” має своїх героїв.
Може Бог хоче сказати, що не бажає залишатися в образі кам’яного символа, унікальної архітектури і релігійних раритетів. Тоді, коли реально Йому вже тривалий час люди усім своїм буттям давно показують на вихід. Коли рушаться основи, то падуть і верхи. Як інакше.
А навіть ще далі…може ми переступили якусь грань і залишили Його…а Він, як і годиться Богу, вирішив не обтяжувати нас своєю присутністю в Нотр Дам. Адже якщо відверто, нам набагато важливіші, до прикладу, права меншин, ніж Його Божественний закон. Наші правові версії, ніж істина Вічного Одкровення. І може для сучасного світу Норт Дам набагато цінніший, ніж Бог. Тому Він, Бог, вирішив просто піти. А Нотр Дам горів вже потім…
фінансово.
Щиро дякуємо!
