Роздуми над Першим читанням на понеділок у Великодній октаві
У день П’ятдесятниці Петро, ставши з Одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: «Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, засвідченого Богом проявами сили, чудесами й знаменнями, які Бог вчинив через Нього серед вас, як самі знаєте, – Його, виданого згідно з визначеним наперед задумом і передбаченням Бога, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників; та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо неможливо, щоб вона тримала Його у своїй владі.
Давид говорить про Нього: “Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він – праворуч мене, щоб я не похитнувся. Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє спочине у надії, бо Ти не залишиш душі моєї у відхлані й не даси своєму Святому побачити тління. Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю перед Твоїм обличчям!”
Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж до сьогодні. Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою урочисто пообіцяв йому посадити на його престолі когось з плоду його стегон, він, передвіщаючи, говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться у відхлані, і тіло Його не побачить тління.
Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. Отже, правицею Божою Він був вознесений і, одержавши від Отця обітницю Святого Духа, вилив те, що ви бачите і чуєте».
Діян 2,14.22-33
У пасхальний період часто будемо слухати читання з Діянь Апостолів — книги Церкви, книги про Церкву, яка робить перші кроки. Вже після зіслання Святого Духа апостоли розуміють повноту благодаті, яку Бог дав людству через Ісуса. Через воскресіння Ісуса сталося щось важливе у світі для людей. Історія йшла далі, більшість людей продовжували жити так, як і раніше. Ніби нічого й не сталося. Але апостоли знали, що це не так. Перед ними багато роботи, багато труду. Але світ вже інший, бо Ісус — воскрес! Є шанс стати іншими. Хоча на людях лежить важкий тягар відповідальності за минуле, однак є можливість змін. «Бо неможливо, щоб вона (смерть) тримала Його у своїй владі».
Христе, «Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю перед Твоїм обличчям»! Піддаюсь Твоїй владі, а не владі смерті. Допоможи змінювати світ на краще, бо й досі роботи — чимало!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
