Нащо мені духовний керівник?

Швидше за все, духовного керівника мати варто. Великі святі користувалися такою допомогою. Радять це й учителі внутрішнього життя.

Духовне керівництво. Однак, якщо ти не дуже знаєш, що воно таке, то складно вирішити, чи це може бути для тебе. Якщо ти не знав, як про це запитати, то нижче знайдеш відповіді на найчастіші сумніви. Відповіді будуть короткі, а тому неповні, проте дозволять зрозуміти головні питання.

Хто такий «духовний керівник»?

Це людина, яка супроводжує тебе на шляху віри. Слухає те, що ти вирішиш розповісти про свої стосунки з Ісусом, про те, як ти їх переживаєш. Інколи реагує на те, що чує. Підтримує на шляху, де не бракує пасток.

Хороший духовний керівник не дасть тобі відповідей на найважливіші питання твого життя, але покерує тобою так, що ти почуєш їх від самого Бога. На практиці — краще, коли він ставить тобі мудрі запитання, ніж пропонує відповіді.

Духовний керівник — це постійний сповідник?

Не обов’язково. Сповідник може порозмовляти про духовне життя, але сама природа Таїнства Примирення зосереджена на виправленні слабкостей, видаленні гріхів, позбуванні вад. На це ми насамперед звертаємо увагу вже коли готуємося до цього таїнства в іспиті сумління.

Духовний керівник зосереджується на тому, що добре у стосунках із Богом. Допомагає знайти привілейовані способи контакту з Ним та зміцнити їх. Разом із тобою відкриває, де Ісус міг уже приходити, але ще був непомічений або неназваний.

Духовний керівник може бути також і твоїм сповідником. Перевага такого рішення в тому, що він досконало знає тебе з різних перспектив. Однак він не мусить поєднувати ці дві ролі, й багато кому це на користь, бо замість зосереджуватися на своїх помилках, вони розвивають свій зв’язок з Ісусом.

Його можна назвати християнським терапевтом?

Я би був далекий від такого визначення. Подібність є. А найважливіша відмінність лежить у просторі головної динаміки зв’язку, що вас єднає. У психотерапії, залежно від школи, рівень стосунків терапевт – пацієнт/клієнт є визначальним.

У духовному керівництві немає аналогій. Тут найважливішим є зв’язок людини, яка користується духовним керівництвом, із Богом. То сам Бог діє в серці свого створіння, людини. Духовний керівник допомагає піклуватися про стосунки з Ісусом і щораз більше відкриватися на діяння Святого Духа.

Священик? Черниця? А може, мирянин?

Так! Це часто буває. Як стверджує один з авторитетів у цій царині, о.Вільям Конноллі, який довгі роки провадить вишколи, — часто мистецтва духовного керівництва швидше навчаються жінки, ніж чоловіки, через природну схильність до слухання та емпатичного переживання.

Ніхто, однак, не повинен ставати духовним керівником тому, що сам так вирішив. У таємницю того, що невипадково називається мистецтвом, вводять уже досвідчені на цьому шляху люди. Вони також запрошують інших узяти на себе це служіння. Курс для духовних керівників, у якому беруть участь люди певних схильностей, зазвичай триває кілька років.

Духовний керівник — це духовний друг?

Він має ним бути. Однак він і хтось більший, бо духовний керівник супроводить тебе з позиції авторитету. Ти йому розповідаєш про інтимні моменти своїх стосунків з Богом. Він не обов’язково розповість тобі про власний досвід (так само як сповідник не мусить розказувати про свої гріхи, коли ти приходиш до конфесіоналу).

Духовний керівник не знає твого приватного життя і у вас не особливо багато спільних знайомих. Те, що ви не ходите разом у кіно чи на каву, не становить перешкоди, це якраз допомога в утриманні певних меж у ваших стосунках. Тому не буде хорошою ідеєю, щоб духовним керівником став чоловік, старша сестра чи краща подруга.

Як таку людину знайти, якщо я вирішу, що варто?

Пробуй. Це єдиний принцип, подібно як і в пошуках постійного сповідника. Спитай людину, яка тобі видається гідною довіри. Візьми до уваги, що можеш зіткнутися з відмовою. Хтось може не бути компетентним, а інший уже зустрічається з багатьма.

Проси Бога про таку людину і активно роззирайся. Може, є священик, який у проповідях говорить про Бога так, що це зворушує твоє серце й ти відчуваєш, що знайдеш із ним підставу для порозуміння. Може, знаєш від спільних знайомих, що хтось має користь із такого служіння з боку певної особи, якій можна довіряти.

Спробуй, а коли розпочнете — самі побачите по кількох зустрічах, чи це духовно плідне. Якщо не спробуєш — ніколи не довідаєшся.

А чого би я мав пробувати?

Насамперед — не мусиш. Питання тут одне: чи ти хочеш? Імовірно, якщо натрапиш на відповідну людину, то матимеш користь. Уже самі зустрічі з такою людиною — наприклад, раз на місяць — мобілізуватимуть спостерігати за своїм життям вірою. А також — називати свої досвіди і розповідати про них, формулювати, вербалізувати, усвідомлювати.

Вже це саме порядкує справи, а під час розмови ти можеш почути запитання, яких би сам собі не поставив, або пропозиції на свою дорогу з Ісусом, які можуть бути для тебе натхненням.

На шляху віри нас провадить сам Бог. Він, однак, хоче нас разом, у Церкві. Тому дає нам дуже багато через людей обік. Шкода було би цим не скористатися.

Переклад CREDO за: Пьотр Кропіш SI, Aleteia