Роздуми над Першим читанням на четвер V Великоднього тижня
Тими днями після тривалого обговорення Петро, вставши, сказав апостолам і пресвітерам: «Мужі-брати, ви знаєте, що з давніх днів Бог зробив серед вас вибір, щоб через мої уста язичники почули слово Євангелія і повірили. І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши Святого Духа, як і нам; жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми? Але по благодаті Господа Ісуса віруємо, що ми спасенні таким самим чином, що і вони».
Замовкло все зібрання й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог знамень і чудес між язичниками.
Коли вони замовкли, Яків у відповідь сказав: «Мужі-брати, послухайте мене. Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб взяти з язичників народ для свого Імені. І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: “Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його, щоб шукали Господа решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, – говорить Господь, який чинить це відомим від віку”.
Тому я вважаю, що не треба досаждати тим язичникам, які навертаються до Бога, але написати їм, щоби стримувалися від осквернення ідолами, розпусти, задушеного і крові. Адже Мойсей з давніх поколінь має у кожному місті тих, тих хто проповідує його у синагогах, де й він читається щосуботи».
Діян 15,7-21
Коли під час паломництв до Святої Землі пояснюю учасникам приписи закону Мойсея і всі тонкощі його виконання, то завжди зустрічаюся з незрозумінням. Християнам важко зрозуміти як це не можна в суботу запалити світло чи виключити кондиционер. Ми часто навіть не усвідомлюємо ту свободу, в якій живемо і за яку так наполегливо боровся апостол Павло. Прочитайте його послання, там він неодноразово гостро й категорично висловлюється на цю тему. Християнська свобода від сотні дріб’язкових приписів. Хто з вас знає 613 заповідей закону Мойсея???
Хоча іноді нав’язуємо свої закони. Які вважаємо не менш важливими. Сотні правил, традицій, рішень, які – в очах багатьох – є настільки важливими, що біда тому, хто їх не виконує.
Чи не робимо християнство збіркою тисячі нових законів? Чи не творимо образ складної системи приписів, що не має нічого спільного з дійсною вірою в Ісуса? Чи я вільний у Христі? До яких основоположних правил можу звести мою віру?
фінансово.
Щиро дякуємо!
