Ми представляємо вам шість типів дітей, які залишають своїх батьків, створюючи нові стосунки, і будують нову батьківську і подружню реальність. А до якого типу належите ви?
Повсякденною мовою, коли ми говоримо про процеси, в яких діти залишають батьків, то насамперед маємо на увазі молодь, яка виїжджає з сім’ї і живе самостійно.
У цьому процесі розривання зв’язків у підлітковому віці йдеться швидше про «відмежування» дітей від своїх батьків. Натомість батьки у цей період навчаються шукати «нових себе». Це основні дії, невід’ємні для кожних людських стосунків.
Вирізняють шість типів стосунків між батьками і дорослими дітьми. Можна також сказати, що це шість етапів, коли діти відходять від своїх батьків і будують нові стосунки й нову батьківську та подружню реальність.
1.Неперерізана пуповина
Перший тип можна описати словами «неперерізана пуповина». Цей термін характеризується відносинами, в яких батьки не хочуть примиритися з дорослістю дітей. Вони не приймають їхнього відходу і розглядають його як перехідний етап. Вони живуть минулим — коли діти були вдома.
Їм здається, що цей етап повернеться. Вони критикують дітей за їхні рішення. Мають претензії до зятів і невісток. Вони не можуть вийти зі своїх колишніх батьківських ролей. Таке ставлення особливо помітне у жінок. Це супроводжується страхом бути покинутою, порожнечею, браком підтримки з боку чоловіка і дітей.
2.Допомога, яка узалежнює
Інший тип відносин характеризує сім’ї, в яких батьки допомагають дітям матеріально або займаються вихованням онуків та опікою над ними. Такі стосунки дозволяють батькам тісно контактувати з дітьми на основі любові та допомоги. Однак вони часто стають джерелом невдоволення батьків і дітей. Ця допомога спирається на старий тип відносин.
Батьки не помічають змін, які відбуваються у їхніх стосунках із дітьми та в їхньому теперішньому житті. Вони намагаються постійно використовувати колишню владу, не переглядаючи цих зв’язків і відносин. Фінансова допомога стає виявом не тільки їхньої батьківської любові, а й недієздатності дітей.
3.Розчароване батьківство
До цієї групи належать подружжя, чиї діти розлучилися чи живуть без шлюбу або іншим чином не реалізували очікування своїх батьків. Такі подружжя переносять відповідальність за невдале життя своїх дітей на себе. Вони трактують це як свою батьківську і виховну поразку.
Вони намагаються продовжувати допомагати своїм дітям, цікавляться їхнім приватним життям. Однак відчувають страждання через невдачі та життєві помилки, скоєні, на їхню думку, дітьми, і соромляться цього.
4.У пошуках нової діяльності
Четвертий тип відносин характерний для пар, які намагаються заново побудувати свою власну ідентичність на підставі різних форм діяльності (підприємницька діяльність, праця на земельній ділянці, на кухні, подорожі та екскурсії, малювання, участь в університетах третього віку тощо).
5.Подружня порожнеча після від’їзду дітей
Один з аспектів пустки після відходу дітей із дому — це брак прийняття реальності. Людина захищається перед дійсністю, шокована, що дитина насправді пішла з дому, і намагається врятуватися таким чином від почуття втрати, умовляє себе, що це просто поганий сон, від якого вона пробудиться.
З іншого боку — з’являються нові хаотичні емоції. Вони виникають тоді, коли хтось із батьків знає, що він більше не може відстрочити втрату. Ці емоції називаються хаотичними, бо тоді виникають різні, зокрема суперечливі, сильні почуття: турбота, страх, гнів, провина, любов, вдячність або навіть радість.
Під час цієї фази часто виникають розлади сну і брак апетиту, також може знизитися імунітет. Страдника огортає відчуття цілковитої втрати. Це включає невідворотне відчуття відокремленості від людей і світу.
6.Повернення до себе
Кожен процес відходу, кожне розставання, будь-яка втрата змушує людину замислитися над собою і своєю самооцінкою залежно від життєвої ситуації. Завдяки цій рефлексії та праці над собою подружжя стають дедалі більш незалежними, автентичними і через це більш здатними до встановлення стосунків. У цьому процесі також з’являється аспект пошуку, миру і відстані.
Тоді зміцнюються подружні стосунки. Подружжя, які не змогли розсудливо обміркувати ситуацію і не пропрацювали цей етап, страждають, втрачають впевненість у собі і в своїй долі. Вони відчувають, що в їхньому житті відбулася серйозна зміна, якої вони не шукали. Тому вони займаються собою, щоби віднайти себе в новій ситуації. Навіть якщо вони постійно думають про дитину, то думають також про себе і про стосунки, які встановилися між ними і дітьми.
фінансово.
Щиро дякуємо!
