Хоча, якщо чесно, з матеріалами кількарічної давності не випадало би говорити про «щось нове». Але, виходячи з того, що західні новинки до нас потрапляють із затримками, — думаю, можна поцікавитися, що й чому може стати модним у комп’ютерному ХХІ столітті.
Власне — не тільки «що», а ще й «чому». Можна, певно, згадати тільки побіжно, що епатажні вбрання у стилі «заправив піджак в труси», а також одяг-трансгендер для замішання в суспільстві — це ознаки часу, в якому безлад став метою. Насправді все просто: дезорієнтованими людьми легше управляти. Соціальні експерименти продовжуються, не переймайтеся. Було для наших дідів, є для нас, буде і для наших дітей та онуків.
А крім відвертої ідеологічної складової, світ моди відображає — а заодно і відбиває в буденність — досягнення науки та розвиток технологій. Ідеться не тільки про винахід нових матеріалів для тканин та способів створення одягу. Ідеться також і про те, як наш зовнішній вигляд «контактуватиме» з цифровим світом, що дедалі більше розвивається. Схоже, головна відмінність нового прекрасного світу, в який ми втрапили, від світу ХХ століття, хай там який він був проблемний, — це те, що технології роблять наше життя єдиним соціальним організмом у найпрямішому розумінні. Все з усім буде пов’язане, завдяки комп’ютерним системам і мережам.
Ще три роки тому всесвітньо відомий Amazon оголосив про створення офлайн-магазинів, у яких немає продавців і касових апаратів. Просто заходиш і береш, що тобі потрібно, а сканер на виході знімає з твого рахунка відповідну суму. Звісно, основа функціонування такої системи — це камери спостереження і програма розпізнавання облич. А якщо система розпізнавання може так добре діяти, щоб нас ідеально ідентифікувати, то, відповідно, вона буде нас ідентифікувати де завгодно. І особливо неприємно це буде в тих випадках, коли нам зовсім не хотілось би бути експериментальними мишками в лабіринті… А втекти нема куди. «Футбол є футбол, м’яч круглий, поле квадратне». Комп’ютер є комп’ютер, програма діє, як її написали, і якщо ти не хочеш почуватися так, ніби за тобою постійно підглядають (що стає простою і чистою правдою), то перспектива в тебе сумна…
Але людина — істота розумна. Настільки, щоб створити комп’ютери, і мережу стеження, і програми розпізнавання, — а також і способи уникати цих програм. І отут ми впритул наближаємося, або ж повертаємося, до моди, з якої починали розмову.
Художник на ім’я Адам Гарві, молодий, сучасний і «просунутий користувач», знайшов спосіб противитися всюдисущому тискові комп’ютерного шпигунства. Разом із компанією Hyphen-Labs він розробив таку штуку, яка зветься Hyperface. Це, просто кажучи, спосіб перевантажити програму розпізнавання так, щоб вона збивалася. Представив її на всесвітньому з’їзді хакерів (так, уявіть собі, таке теж існує в нашому світі!). В інтернеті він запустив проект CV Dazzle, на якому представлено варіанти зачісок і макіяжу, що збиватимуть із пантелику програми розпізнавання облич. Також, щоб уникнути Всевидючого ока комп’ютерного Старшого Брата, можна носити одяг із принтами облич (із використанням патернів Hyperface), це теж збиває систему. Кому цікаво — одяг уже запущений у виробництво, два роки як продається.
А це все — наша зовнішність. Одяг, зачіски, макіяж. Отже, мірою того як комп’ютерна реальність вживатиметься у наш звичний світ, входитиме у наше життя і зворотний бік цього процесу — спротив. Це суто людське і цього ще ніхто не уникнув. Що одна людина придумала, те інша людина завжди зуміє порушити — як на добро, так і на зло. Це просто є. Частина нашої природи і нашого існування…
Тож коли наші діти й онуки почнуть носити такий дивний одяг і прикрашати себе (ще дивнішим, ніж ми у «хвацькі дев’яності») сучасним макіяжем, — певно, треба буде подумати, перш ніж лаятися. А раптом це просто функціональний елемент буття у комп’ютеризованому світі!