«Діти знають, що тут безпечно»

У Дитячому селищі «Карітас-Спес» у селі Яблуниці, що на Івано-Франківщині, напередодні урочистості Внебовзяття завершився табір, у якому відпочивало 126 дітей із 8 регіонів України — і навіть невелика група приїхала з тимчасово непідконтрольного Донецька.

Найбільша група дітей прибула з маріупольської парафії Божої Матері Ченстоховської. Їхня вихователька пані Аліна розповіла про життя в Маріуполі, про обстріли чотирирічної давнини, замінований берег моря, про дитинство в точці постійного ризику та відпочинок подалі від війни:

«Ми живемо в кінці Маріуполя, біля моря, у нас чути війну. Чути зі сторони Талаківки, Широкіного. Від Широкіного до Маріуполя всього 15км. Ми раніше відпочивали там у дитячих пансіонатах, але зараз там небезпечно. У нас зараз у групі 8 дітей з району Східний, який обстрілювався навесні 2014. Наші діти знають, що таке війна. Від нас година їзди до Донецька. А село Павлопіль (40км до Маріуполя) — ми раніше туди щороку їздили відпочивати, а зараз за ним сіра зона, — розповідає пані Аліна. — У нас тільки в 2016 році розмінувала берег моря, ось мої діти ввесь цей час, живучи біля моря, не могли навіть наблизитись до нього. Навіть коли розмінували узбережжя і нам залишили маленький шматок огородженого пляжу, ми з сином пішли до моря, — недалеко біля нас підірвався човен водної поліції. Бо розмінувати море повністю складно – ніколи не знаєш, що може принести вода. Було таке, що зранку прокидаєшся — а на морі бойові кораблі, це й діти бачили; звісно, все це страшно. Також пам’ятаю, як із початком війни підірвали залізничний міст і до Маріуполя не могли дістатися залізницею з навколишніх сіл. Зараз уже ніби все відновлюється, але чути віддалені вибухи. Звісно, страшно за дітей… До Яблуниці ми приїжджаємо вже третій рік поспіль, я бачу, як діти тут відкриваються в цій красі. Діти радіють усьому: дощу, туману з гір, красі цих смерек. Вони просто в захваті від усього, що бачать навколо. Діти знають, що тут безпечно».

Не тільки красою Карпат радують дітей організатори табору. Щодня сестри-черниці та аніматори представляють насичену програму. Кожний день повний мандрівок і вражень: ігри, квести, спортивні турніри, пікніки, творчі вечори, дискотеки, походи в гори і духовна програма формують розклад табору. 

Програма табору «Карітас-Спес» скерована на те, щоб розкрити внутрішній потенціал дитини, допомогти їй повірити у власні сили й відкритися на спілкування з однолітками. Пані Тетяна, яка привезла дітей із непідконтрольного уряду України Донецька, розповідає, що приїздить до Яблуниці вже четвертий рік:

«Коли ми приїхали сюди вперше, наші діти просто закохалися в цю красу, і вже четвертий рік нас запрошує сюди Карітас-Спес. Звісно ця війна є тяжкою раною для всіх; але для мене дуже важливо, що тут зібрані діти з різних регіонів України і вони спілкуються, перебувають у злагоді, здружуються, допомагають одне одному. Немає різниці, звідки дитина. Наші діти теж перший день були закриті, приїхали серед ночі, після довгої дороги. Але тут, у цій красі, у спілкуванні й любові — відкрилися, здружились; навіть думаю, як вони прощатимуться, коли треба буде від’їжджати», — каже пані Тетяна.

Тут не буде написано про життя в окупованому Донецьку, про війну і те, скільки всього бачили діти, які проживають в умовах війни. Тут більше хочемо розповісти про дружбу, про красу і цінності, які відбудовують, про молитву і про любов, яка зцілює. У спільній творчості, спорті і з молитвою — діти насправді розкриваються, починають ділитися своїми почуттями. Щовечора в маленьких групках на «вогниках» вони діляться пережитим за день, висловлюють побажання на завтра. У форматі таких зустрічей кожен присутній розповідає свої враження і переживання дня; це дає змогу не лише здружитися команді, але й кожний наступний день зробити якіснішим. 

***

«Коли я сюди приїхала, мені було дуже цікаво, чи зможемо ми порозумітися. Але тут відчувається така підтримка і дружня атмосфера, що мені буде важко покидати моїх нових друзів», — каже Тетяна з Нікополя.

***

«Планетарій, прогулянки на підйомниках у Буковелі, спортивні змагання, різні квести, дискотеки і духовна програма — мені все це дуже цікаве. А ще мені тут дуже подобається їжа, вона тут по-особливому смакує», — ділиться враженнями Денис із Кам’янця-Подільського.

***

«Коли ми піднімались високо в гори — наприклад, позавчора на Хом’як, це майже 1500м над рівнем моря, — ми в дорозі були цілий день, але я відчувала колосальну підтримку друзів і вірила, що зможу це зробити», — розповідає Наталя з Києва.

Табір відбувається за фінансування Карітасу Відня та Конференції єпископату США. 126 дітей на відпочинок прибули з Києва, Нового Заводу, Боярки, Нікополя, Житомира, Маріуполя та Донецька. Для безпеки дітей всі імена дітей змінені.

Релігійна місія «Карітас-Спес» уже понад 20 років проводить дитячі табори у п’яти осередках, щорічно приймаючи понад 3000 дітей з усієї України.