Папа: міра віри — служіння

Сила віри, навіть і найменшої, мірилом якої є служіння, була в центрі роздумів, якими Папа поділився з вірними перед молитвою «Ангел Господній» у першу неділю жовтня.

Вранці 6 жовтня 2019 року Папа Франциск відслужив у базиліці св.Петра у Ватикані Святу Месу з нагоди відкриття Синоду для Амазонії. Вона завершилась молитвою «Ангел Господній». Перед цим Святіший Отець прокоментував уривок із Євангелія від святого Луки, з літургійних читань дня, в якому Ісус наголошує на силі віри, навіть і найменшої, повідомляє Vatican News. 

Процитувавши прохання апостолів: «Додай нам віри», Святіший Отець наголосив, що ми повинні часто повторювати цю прекрасну молитву. А на це прохання Христос відповів двома прикладами: гірчичним зерном та готовністю слуги. «Якби ви мали віру, хоч як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: “Вирвися з корінням і посадися в морі, — і вона б послухала б вас» (пор. Лк 17,6).

«Шовковиця — це міцне дерево, глибоко вкорінене в землі та стійке до вітрів, — сказав Папа. — Ісус, таким чином, хоче дати зрозуміти, що віра, хоч і маленька, може мати силу, щоб викорінити навіть шовковицю; а потім пересадити її в море, що ще неймовірніше: але немає нічого неможливого для того, хто має віру, бо не покладається на свою силу, але на Бога, який все може».

Далі Святіший Отець підкреслив, що віра, порівняна з гірчичним зерном, не є зарозумілою та впевненою в собі, але це віра, яка у своєму смиренні відчуває велику потребу в Бозі і в своїй покорі повністю Йому довіряє.  Це віра, яка дає нам можливість з надією дивитися на злигодні життя, допомагає нам «прийняти поразки й страждання, усвідомлюючи, що зло ніколи не має й не матиме останнього слова».

Але як можна зрозуміти, чи ми насправді маємо віру, — тобто чи вона, хоч і невеличка, є справжньою, чистою, щирою? Відповідаючи на це запитання, Його Святість сказав: Ісус пояснив це, вказуючи, що мірилом віри є служіння. Христос це робить за допомогою притчі, яка на перший погляд може трохи збентежити, бо представляє образ владного і байдужого господаря. Але саме така поведінка господаря підкреслює справжню суть притчі, тобто готовність слуги. Таким чином, Ісус хоче сказати, що такою є віруюча людина стосовно Бога: вона повністю ввіряється Божій волі без жодних розрахунків чи вимог.

«Це ставлення до Бога також відображається у поведінці в суспільстві, — сказав Святіший Отець. — Воно проявляється в радості служіння один одному, вже в цьому знаходячи свою нагороду, а не у визнанні та перевагах, які могли би з того випливати». Саме цього навчає Ісус, закінчуючи притчу: «Як зробите все, що звелено вам, кажіть: ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити» (пор. Лк 17,10). 

Папа Франциск наголосив, що вислів «слуги непотрібні» — це вираз смирення й готовності, що вчинили так багато добра для Церкви,  і звертає увагу на правильне наставлення для трудів у Церкві: смиренне служіння, приклад якого нам дав Ісус, вмиваючи ноги апостолам (пор. Йн 13,3-17).

«Нехай же Пречиста Діва Марія, Жінка віри, допоможе нам прямувати цим шляхом. Звернімось до Неї напередодні свята Пресвятої Діви Розарію, єднаючись з вірними зібраними в Помпеях на традиційній благальній молитві», — сказав на закінчення Святіший Отець. 

7 жовтня в Католицькій Церкві відзначається літургійний спомин Пресвятої Діви Марії Розарію. Благальну молитву до Пресвятої Богородиці Розарію — «Помпейське благання» — уклав блаженний Бартоло Лонґо, який заснував в італійському місті Помпеї санктуарій. Там ушановують чудотворний образ Пресвятої Богородиці Розарію. Образ Помпейської Божої Матері має дуже велику пошану в Італії, широко знана також і Помпейська новенна.