ХІХ Папський день, що згадує річницю обрання на Апостольський Престол Йоана Павла ІІ, відзначили на Вінниччині. З цієї нагоди Генеральне консульство Республіки Польща у Вінниці організувало концерт хору Архідієцезіяльної катедри Святого Йоана Хрестителя «Cantores Minores» із Варшави.
Як повідомлялося, вчора хор виступив у Стрижавці та Вороновиці.
А сьогодні польські хористи співали в Жмеринці та Мурафі.
У святкуванні взяли участь представники Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці на чолі з Генеральниим консулом паном Дам’яном Цярцінським.
Пан консул зазначив, що 16 жовтня згадуємо момент вибору Йоана Павла ІІ на Апостольський Престол. Щороку стараємося вшанувати цю подію, саме так організовуються Папські Дні. Цьогоріч, розповів Генеральний консул РП у Вінниці, запросили хор з варшавської архікатедри. Пан консул висловив радість, що маємо можливість долучитися до культурної спадщини польського народу, оскільки хор виконує твори, які співалися ще сотні років тому.
У Жмеринці пан Дам’ян Цярцінський згадав про те, що востаннє був у цьому храмі, коли парафія проводжала в останню путь героя Небесної сотні Леоніда Полянського, який загинув 20 лютого на Майдані.
А в Мурафі пан консул згадав священників, які допомогли пережити віру в часи переслідувань:
— Я щиро вдячний як Генеральний консул Республіки Польща, що можемо тут перебувати сьогодні. Бо Мурафа — це виняткове місце. Сьогодні згадуємо постать Йоана Павла ІІ, святого, поляка, якого 41 рік тому вибрали на Апостольську Столицю. Але теж пам’ятаємо священників, які тут працювали, о. Дажицького, о. Хоміцького. Дуже радий, що у ці дні жовтня можемо перебувати тут, де завжди було багато мешканців польського походження, згадувати Йоана Павла ІІ і слухати чудові польські пісні!
Президент правління Асоціації співаків «Cantores Minores» та один із учасників хору — нащадок родини Грохольських Генрик Ґрохольскі — розповів CREDO про історію своєю родини.
Грохольські жили на Вінниччині віддавна, але були змушені покинути рідну землю після Жовтневої революції. Родина залишила у спадок багато пам’яток архітектури, серед яких, зокрема, колишній домініканський костел у Вінниці, храми у Стрижавці, Вороновиці, Мурафі – де співав цього року хор:
– Я приїхав на Поділля з хором варшавської архікатедри, в якому співаю вже майже 30 років, і з промоцією книжки «Пісні, які співали Грохольські з П’ятничан і Стрижавки на Поділлі». Звідси можна почати історію моєї родини.
Грохольські проживали на Поділлі понад 300 років. Марцін Грохольський був ще за часів І Речі Посполитої останнім польським брацлавським воєводою і володів маєтками у Вінниці й околицях, а також в Червоному, Грицеві і Терешках на Волині. Після вибуху Жовтневої революції наша родина була змушена назавжди залишити ці землі. У Стрижавці ще народився мій дідусь, але змушений був виїхати з родиною і до сьогодні уся сім’я проживає на території Польщі. Попри те, що сім’я давно полишила ці землі, досі цей емоційний зв’язок дуже сильний. У наших родинних архівах збереглися багато документів, фотографії, які стараємося публікувати. Ми тісно співпрацюємо з Центром історії Вінниці з паном Олександр Федоришиним, професором Юрієм Легуном, також маємо добрі стосунки з владою міста Вінниці. Нещодавно також встановили близькі контакти з польським консульством, яке допомогло в приїзді хору і видавництві книги.
Те, що залишилося на Поділлі — це кілька будинків, частини палаців, а в Вороновиці — відновленний увесь палац, велика кількість святинь, наприклад православний собор у Вінниці, колишній костел домініканців, збудований на кошти Міхала Грохольського і його дружини. У Мурафі католицький храм збудований Йоахімом Потоцьким і його дружиною з Грохольських. Там досі можна побачити наш герб Сирокомля. У Вороновиці є храм св. Михаїла також профінансований Грохольськими, в Стрижавці — храм збудований Грохольськими і повернений до життя місцевими католиками.
Пан Генрих розповів, що його родина завжди мала тісні контакти з українцями:
— Коли йдеться про контакти обох народів, то мої рідні були поляками, але завжди мали гарні стосунки з українцями, які тут проживали. Протягом багатьох років вони старалися вести громадську діяльність не тільки на користь поляків чи католиків, але також будували за свої кошти православні церкви, оплачували певного роду наукові стипендії. Наприклад один із відомих українських художників ХІХ ст. Ян Засідатель отримав освіту завдяки фінансуванню мого прадіда Тадеуша Грохольського, тепер його роботи знаходяться в художньому музеї Вінниці.
Дуже радію тому, що ці зв’язки підтримуються. Півроку тому я сам почав вивчати українську мову, щоб на цих землях якось висловлюватися і таким чином показувати, наскільки важливі для мене ці історичні зв’язки, які намагаємося якось переносити в сьогодення. Мої пращури вільно розмовляти українською. Мій прадід Здіслав Грохольський співзасновником вінницького банку для селян і там вів справи офіційною мовою, тобто українською. Він був також видавцем часопису українською мовою на початку ХХ століття. Сподіваюся, що ще не раз матиму можливість приїхати на ці землі і хоч малою мірою зробити щось для пам’яті чи для людей, що тут проживають.
Про те, що відчуває, приїжджаючи на Поділля, розповів так:
– Це звісно, величезні емоції особливо з того погляду, що я цікавлюся історією. Я багато читав про історію цих земель, багато спогадів, переглядав багато фотографій. Так як наша пам’ять надзвичайно міцна і ми приділяємо їй багато уваги, переказуємо її, власне тому я відчуваю надзвичайно сильні враження, перебуваючи тут, яких не відчуваю в Польщі. Це такі дуже специфічні відчуття, коли думаю про добрі і трагічні моменти, які переживали тут мої близькі.
Папські дні на Вінниччині проводяться вже багато років поспіль. У попередні роки урочисті заходи найчастіше відбувалися у Вінниці. Під час першого такого свята у Вінниці було освячено пам’ятник святому папі, а також урочисто відкрито Центр Йоана Павла ІІ.
фінансово.
Щиро дякуємо!
