Починаючи з 1988 року у світі відзначається Міжнародний день людей, що заїкаються (International Stuttering Awareness Day). Він припадає на 22 жовтня.
Щороку цей момент буття згадують під якимсь новим гаслом. Цьогоріч гаслом обрано «Зростати через мовлення».
Згідно з даними ВООЗ, на заїкання страждають близько 70 мільйонів людей у світі, тобто 1% усього населення планети. Серед дітей цей відсоток сягає 5%. ВООЗ визнала заїкання хворобою, занесла його до Всесвітнього класифікатора захворювань під кодом F.98.5.
Заїкання — виліковується!
Рішуча більшість фахівців погоджуються щодо того, що це порушення мови піддається виправленню. Однак вони мають різні думки щодо того, як цю хворобу лікувати, що радше не приносить пацієнтам користі. Вони часто шукають допомоги в інтернеті, натрапляючи на невідповідно методики, такі як гіпноз чи медитація. А коли це не приносить результату, хворий розчаровується і полишає спроби вилікуватися.
Єдиної причини — медично визначеної — для заїкання нема. Є певні схильності, передумови — генетичні, психологічні, неврологічні, особистісні, як і проблеми оточення (суспільні причини). Заїкання може проявитися внаслідок негативних емоцій або післяпологової травми. Люди чутливі більше ризикують мати таке порушення.
Отже, причини невідомі, є тільки статистика: зазвичай заїкання проявляється в дитинстві, і від нього страждають хлопчики — учетверо частіше, ніж дівчатка.
Паломництво заїк
Ми часто не усвідомлюємо, але люди, які борються з проблемами в мовленні, зазнають численних драм. Переважно це діти, які часто почуваються загубленими, а їхню поведінку сприймають як «дивну». Вони замикаються в собі, уникають розмов, страждаючи в самотності.
У Польщі вже10 років є спеціальне паломництво для заїк. Його організовують Ева і Томаш Галевські — терапевти.
«Ми вважаємо, що заїкання розбиває цілу особу, тобто також і духовну сферу, і щоб вилікуватися, потрібно інтегрувати і цю сферу також, а отже — і фізичну, і психологічну, і духовну, й лише тоді ми стаємо собою, повертаємось до себе, видужуємо», — каже Ева Галевська.
У цьому паломництві беруть участь не тільки люди, що заїкаються, але й ті, кому вдалося від цього вилікуватися. Окрім молитви, ці паломники отримують безкоштовні консультації на трасі.
Мойсей теж заїкався!
Із «затинанням» мали проблему багато політиків та лідерів (Черчілль і Бонапарт, скажімо), акторів (Мерилін Монро, Г’ю Ґрант), спортсменів (Майк Тайсон, Шакіл О’Ніл) чи музикантів (Кріс Мартін, Марк Ентоні). Зачіпало це також і святих — наприклад, Томаса Бекета чи Карла Борромея.
Біблійні перекази свідчать про те, що й Мойсей був «не проречистий». Численні біблісти стверджують, що йдеться саме про заїкання. Це, однак, не зашкодило йому стати — як би сказали сьогодні — справжнім лідером, і вести ізраїльтян від Єгипту до Обіцяної землі.
У Книзі Виходу описано діалог Майсея з Богом, коли пророк намагається уникнути складної місії. Він заперечує, аргументуючи своєю слабкістю:
«Та Мойсей сказав до Господа: о Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий. І сказав йому Господь: хто дав уста людині? Або хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь? А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити. А він відказав: молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати» (переклад І.Огієнка).
Проте Бог із якоїсь причини вирішив, що саме Мойсей має бути тим, хто виконає Його план. А для виконання цієї надважливої місії Він вибрав… заїку.
«І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм. І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити. І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога» (Вих 4,10-17).
7 міфів про заїкання
Серед людей не дивина зустріти безпідставні оцінки та висновки, які, однак, є не більше ніж міфами на тему цього захворювання.
Міф 1. Заїкання це вада мови.
Ні, бо заїка здатний говорити зв’язно; це порушення не має зв’язку з будовою мовного апарату людини.
Міф 2. Це генетичне.
Немає чогось такого, як «ген заїкання». Правдою є тільки те, що можна мати певні схильності (предиспозиції), записані в генах.
Міф 3. Саме минеться.
Діагностоване і неліковане заїкання не проминає, а посилюється.
Міф 4. Це від стресу і пов’язане з психічними проблемами.
Викликати це захворювання може травма чи сильний стрес, однак потрібно мати передумови. А психічні проблеми тут вторинні, як наслідок заїкання.
Міф 5. Це вроджене.
Заїкання це завжди набуте захворювання. Зверніть увагу: жодне немовля не заїкається, коли гулькотить по-своєму.
Міф 6. Це не лікується.
Довгі роки стверджувалося, що заїкання невиліковне, і цей міф поширений донині. Тим часом лікування — цілком можливе. Заїкання це вивчена емоційна реакція, «програма», записана в мозку. Психологи навіть стверджують, що є «особа-заїка», тобто людина, яка заїкається не в розмові, а вже на етапі планування вислову. Цю «погану програму» можна замінити правильною.
Міф 7. Це від проблем удома.
Неправда. Проблеми вдома можуть бути, а можуть не бути приводом, однак не причиною. А от такий міф може поглиблювати емоційні наслідки і посилювати цей психологічний замок.
Як лікувати?
Говориться, що лікувати заїкання у дитини треба починаючи з її батьків. Це їх насамперед потрібно навчити, щоб вони зверталися до своїх хворих у сім’ї повільно та виразно. Не закидали їх дорученнями і зауваженнями. Дуже важливою є терпеливість. Заїку не можна підганяти, не можна показувати нетерпеливість чи роздратування.
Допомоги треба шукати у фахівців — найчастіше це логопеди, які застосовують свої методики, наприклад, формування зв’язності мови, апаратної допомоги, дихальних практик або делікатного старту мовлення. В обґрунтованих випадках можна використати психотерапію або й фармакологічне лікування.
Важливо використовувати перевірені методи. Бо серед людей надалі побутують архаїчні способи, які не тільки не допомагають, а можуть і зашкодити: підскакування, говоріння по складах чи у відро…
Факт, що випливає зі спостережень, — що від заїкання допомагає спів. Під час співу людина не заїкається! У співі ми «тягнемо» голосні, які є складотворчими звуками. Тому в співі голосні набувають природну перевагу, внаслідок чого нерівність мовлення зникає.
Переклад CREDO за: Александра Ґалка, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
