Якщо з появою маленьких дітей в сім’ї світ і перевертається догори дриґом, щось все-таки залишається незмінним. Це необхідність (і прагнення) відвідувати Службу Божу хоча би щонеділі. Дію Божої благодаті на всю родину та батьків зокрема важко недооцінювати. Святе Причастя надає духовних сил на кожен день нового тижня, наближає нас до Бога та одне до одного.
Та іноді зберігати душевний спокій під час Божої Служби — неабиякий виклик для мами і тата. Потрібно не лише залишитися при здоровому ґлузді, але й відчути радість та піднесення від зустрічі з Богом.
Визнайте, хоча б одного разу під час відвідування храму з дитиною ви бажали:
— взяти свою кровинку, вибігти надвір і ніколи до храму з нею не повертатися (принаймні до досягнення дитиною більш-менш свідомого віку);
— щоби при храмі хто-небудь відкрив ігрову кімнату, а ви могли прослухати хоча б половину проповіді, а не «хапати» окремі слова священика;
— щоби шапка-невидимка насправді існувала, а разом із нею шапка, яка блокує гучні звуки.
Якщо жодного разу вам не доводилося відчувати зніяковіння, легкого сорому або роздратування під час перебування на Літургії з дітьми — вам пощастило! У мене такі почуття виникали. Пам’ятаю, як у молодшої доньки саме прорізувалися зубки і вона майже постійно плакала під час Меси. Мені здавалося, що я всім заважаю. Тоді мені довелося просто вийти з храму разом з донькою і зайти лише для прийняття Причастя. Зі старшою дитиною також всяке бувало. І ще всяке буде.
Але попри всі незручності та складнощі з дітьми відвідувати Службу Божу варто! Деймон Делілло, арт-директор американської організації «Світло Євангелія» наголошує на тому, що ніколи не рано почати знайомство дітей з Ісусом. Доросла людина впевнена в собі і щаслива, якщо з дитинства знає, що Бог любить її.
Сестра Ліджі Пайяпілі, монахиня-цілителька, засновниця монастиря на Закарпатті, також підкреслює важливість відвідування храму з маленькими нащадками. За її словами, батьки часто надають перевагу інтелектуальному розвитку дитини, тоді як духовний розвиток залишається десь на периферії…
Але як відчути радість і піднесення від перебування у Церкві з дітьми?
Крок 1. Прийняти своїх дітей такими, які вони є.
Ох, як же хочеться, щоб під час Меси діти поводилися добре! Щоб наймолодші не плакали, старші не бігали і не галасували, не вибігали з храму, бо «вже нудно». Але як інакше? Діти — вони і є діти. Хіба ми в дитинстві були вже такими чемними? Хіба ми завжди робили те, чого вимагали від нас дорослі?
Здається, часом наше суспільство зовсім не дружнє до дітей. І у Церкві також. Часто можна побачити стурбовані й невдоволені обличчя парафіян, коли під час проповіді плаче малюк. Можна почути зауваження благовидної жіночки у бік дитини, що бігає по храму взад-вперед. І чомусь багато хто з нас починає ніяковіти. Погляньте по-іншому на цей людський осуд. Навіть якщо інші думають, що у вас неслухняна дитина, навіть якщо вважають, що ви не вмієте виховувати (о, цей страх що «я — погана мати!»), чому це має впливати на ваші стосунки з Богом? Вони набагато важливіші за гіпотетичні осудливі думки про вас. Я часто кажу собі: скільки ти будеш жити із думкою про те, що подумають інші? Хіба це не безглуздя — втрачати через це радість від зустрічі з Ісусом?
Якщо у вас немовля, не соромтеся грудного вигодовування. Папа Франциск неодноразово наголошував на праві матері годувати свою дитину у храмі, якщо вона зголодніла. За його словами, годування малюків – це «мова любові».
Крок 2. Заохотити дітей відвідувати храм.
Зрозуміло, що не кожна дитина палає бажанням їхати щонеділі до храму. Іноді досить важко, особливо 3-річному малюкові, пояснити всю глибину і необхідність перебування з Богом під час Меси. Оксана Кочерган, сімейний консультант та мама 9 дітей вважає, що немає нічого поганого в тому, щоб певним чином заохотити нащадка. Наприклад, домовитися про спільний похід до кафе або прогулянку цікавими місцями. У нас, наприклад, святковий сімейний обід та довга прогулянка парком — це вже традиція, особливо у весняно-літній період. Тож неділі наша старша донька дуже любить. Сподіваюся, полюбить і молодша, зараз їй лише рік.
Крок 3. Подбати про те, щоб кожен із батьків мав змогу піти до сповіді, прийняти Причастя, помолитися.
Перебування у храмі з дітьми рідко нагадує ідилію, про яку ви, можливо, мрієте. Принаймні, до досягнення дітьми певного віку (залежить від дитини та її темпераменту). Проте і тато, і мама потребують хоча б трохи зосередження на молитві, регулярної сповіді та участі в Євхаристії. Як про це подбати? Є перевірений спосіб.
Перші хвилини Служби Божої батьки моляться разом із дітьми. На початку Меси діти зазвичай поводяться добре. Їм ще не набридли іграшки, які вони взяли із собою. Промова священника і спільна молитва можуть видатися навіть цікавими.
Коли починаються читання Євангелія, один із батьків (наприклад, тато) бере на себе дитину або дітей. Інший (наприклад, мама) у той час слухає читання, заглиблюється у сенс проповіді.
Після проповіді священника або визнання віри батьки міняються місцями. Так кожен матиме змогу зосереджено помолитися, подумати про Бога, Його благодаті і подякувати за всі дари, які він отримує щодня.
Можливо, дитина сама захоче відвідувати храм, якщо помітить, що життя подружжя присвячене Богові не лише в неділю, але щодня. Такі елементи, як спільна молитва перед їжею, запалювання свічки під час вечері, подяка Богові, розмова про Божий план у вашому житті насправді творять дива! Ваш син або донька також житимуть вірою, коли бачитимуть, що ви самі нею живете. Адже ви знаєте, що «не потрібно виховувати дітей, вони все одно будуть схожими на вас». Чи не так?