Тільки недавно було у тебе все. Було цікаво читати жіночі журнали, фарбувати губи червоною помадою, одягати стильні речі. А потім твій чоловік вирішив, що ваші стосунки потребують перегляду.
Ти сподівалася, що це «криза середнього віку», «втома від сімейного життя». Але ще трохи часу — і він визнав, що всі почуття безповоротно минули й не мають спроб на повернення. І залишив по собі стандартні холодні фрази: «давай не будемо одне одного мучити», «Церква говорить одне, а життя показує інше», «можу запропонувати тільки фізичне співжиття». Ці банальні фрази свідчать лише про одне: «ти мені не потрібна більше», «я тебе більше не люблю».
Спочатку шок — потім пустка. У шафі тепер лише твої речі. Самотні сніданки, холодна постіль. А за звичкою хапаєш до чаю дві чашки, не забираєш з ліжка ще одну подушку, говориш сама з собою в кухні.
Час спливає. Звикаєш до самотності. Дивишся на світ відсторонено і втомлено, бо ти тепер «не така, як усі». Вночі звертаєш погляд на зоряне небо і щиро молишся: «Віддаю в твої руки душу мою, Господи. Можеш забрати мене цієї ночі, якщо на те Твоя воля». Молишся покинутому Богу, який вмирав на хресті. І щоб не загубитись у безодні своїх переживань, знімаєш зі стіни Розп’яття, яке слугує тепер відчутним на дотик доказом присутності Бога у твоєму житті…
Покинута жінка проходить у своєму житті шерег кризових моментів, що позначаються на її спілкуванні з оточенням, із самою собою і з Богом. Саме ці моменти та засоби самодопомоги варто описати, щоб дати чіткий орієнтир на перших етапах такої покинутості.
А саме, це такі труднощі, з якими стикається людина (і не тільки жінка), коли втрачає другу половинку внаслідок зради, смерті чи сепарації:
1.Підозріле ставлення одружених жінок. Особливо тоді, коли необхідна допомога їхніх чоловіків для такої жінки. Стривожені дружини бояться, що їхній чоловік зі співчуття може захотіти втішити покинуту, емоційно прив’яжеться і залишить сім’ю або буде листуватися, навідувати. Допомога може полягати в суто нежіночих справах: полагодити електрику, увімкнути котел, переставити меблі… І вже навіть інстинктивно, коли ти просиш про допомогу або просто по-приятельськи п’єш каву на вулиці з одруженим чоловіком, чекаєш потім пліток, агресії зі сторони іншої жінки, негативного оціночного ставлення добрих знайомих.
2.Осуд і страх зі сторони самотніх чоловіків. Приязне ставлення, потребу спілкуватися та бажання отримувати увагу зі сторони протилежної статі, бажання мати в друзях чоловіків для відчуття безпеки часто самі ж чоловіки трактують, як намагання оженити їх на собі, «затягнути в ліжко».
3.Бажання рідних та знайомих негайно одружити покинуту жінку. Близькі складають план знайомств, добирають самотніх чоловіків, пропонують підходящі кандидатури. Кожен «доброзичливець» хоче полікувати душевні рани покинутої жінки, заповнити пустоту новими стосунками. Часто звучать фрази: «ти ще молода», «ще можеш народити дитину», «треба жити далі»….
4.Депресивний, пригнічений стан. Може проявлятись у відсутності потреби піклуватися про себе, стежити за зовнішнім виглядом. Це може бути давно нефарбоване сиве волосся, одноманітний гардероб, довгий період часу відсутній макіяж. Також може відбутися регресивне реагування на стрес за допомогою таких способів поведінки, як алкоголізм, переїдання, ізоляція від оточення, загострення хронічних хвороб, безсоння, невротичні істеричні прояви… Особливо депресивні переживання та регресивна поведінка може посилюватися в періоди новорічних свят, дати одруження, спільних значимих сімейних дат, коли гостро відчувається відсутність другої половинки.
Щоби зберегти психічне здоров’я, необхідно додати до свого життя у період гострого переживання душевного болю якусь іншу емоцію чи обставини. Наприклад, почати спілкуватися в компанії, де про твоє життя ніхто не знає і не визначає тобі відразу «роль жертви». Можна відправитися в подорож у ті місця, де раніше ти ніколи не була. Також корисним є і перебування на самоті, підведення підсумків прожитої частини життя, осмислення минулих стосунків, а в результаті — пошук відповіді на важливе питання: хто я зараз, сама по собі? Адже дуже часто жінка розчиняється у стосунках із чоловіком, робить із нього ідола свого життя, не бачить себе поза стосунками.
Найголовніше для віруючої людини — це її індивідуальний шлях перед Богом, що значно вагоміший порівняно з людськими швидкоплинними планами та союзами. Бог, який споконвіку є нареченим твоєї душі, який каже: «Навіть якщо мати покине своє немовля, то Я тебе ніколи не покину», — має бути на першому місці навіть у подружньому житті, хоч би якою пристрасною та багатообіцяючою була любов між чоловіком та жінкою.
фінансово.
Щиро дякуємо!
