Чоловік завжди присутній при зачатті дитини. І чоловіки не завжди змушують жінок робити аборт — часто вони раді стати батьками. Однак закони про аборти систематично їх ігнорують.
Молодий чоловік іде заходить у метро, він здається засмученим. Я помічаю, що він починає плакати, дивлячись на свій мобільний телефон.
— З вами все добре? — не можу не запитати.
— Перепрошую … — відповідає він, витираючи сльози рукавом сорочки. — Моя наречена була вагітна. Я був дуже щасливий. І моя сім’я теж. Вона зателефонувала мені десять хвилин тому і сказала, що зробила аборт. Але я нічого про це не знав, вона нічого мені не сказала! Це неправильно, адже це була і моя дитина! — і знову плаче.
Чому я зустріла в Нью-Йорку цього чоловіка, засмученого абортом, який зробила його наречена?
Я вважаю, що так зване «право на аборт» абсурдне. По-людськи я не можу зрозуміти, як ми можемо прийняти це право, як ми можемо його просувати. Як жінка, я бачу подвійну абсурдність у тому, що вирішує лише жінка.
Ось чому я вважаю вдвічі егоїстичним, що батько не має права голосу в питанні про аборти: ця дитина в утробі матері є також його дитиною, як сказав той заплаканий чоловік. Я не могла йому сказати нічого іншого, крім «мені дуже прикро, ви маєте рацію».
Згодом у вагон зайшла індійська жінка з дитиною. Вони сіли навпроти і почали гратися.
Червоні очі чоловіка на мить загорілися. А потім знову наповнилися сльозами.
Я вийшла разом із ним, поклала руку йому на плече і сказала: «God bless you» (нехай тебе благословить Господь). Бо більше нічого не могла сказати.
Сумно, що ми не розуміємо цінності життя і любові, що можемо придумати різні нові технології та дозволити чимало вбивств у вигляді абортів, які руйнують серця і життя.
Я знаю, що не можна забувати заплакані темні очі цього чоловіка…
Переклад CREDO за: Anna Raisa Favale, Aleteia