Лист єпископа Броніслава Бернацького на завершення свого служіння як ординарія Одесько-Сімферопольської дієцезії.
Шановний Отче Єпископе Яцеку!
Всечесні Отці та Богопосвячені Особи!
Улюблені Брати і Сестри!
В житті кожної людини настають моменти, коли треба вимовити три важливі слова: дякую, перепрошую і прошу. Саме такий момент настав у моєму житті, адже після 18 років мого пастирського служіння в Одесько-Сімферопольській дієцезії, осягнувши визначений Кодексом канонічного права вік, слухняний волі Папи Франциска, я відходжу на пенсію. Так виконуються слова Когелета, який писав: «Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом» (Проп 3, 1).
Дякую, отже, за визначений мені Богом час, коли дане мені було подбати про багато справ «під небом» мого пресвітерського та єпископського служіння. Тому саме Йому належить сьогодні найбільша хвала, найперше за дар покликання, яким Він обдарував мене в складному часі переслідування Церкви, і за те, що не залишив мене самого у реалізації цього завдання, посилаючи багатьох людей доброї волі, які допомагали мені духовно і матеріально.
Серед них дозвольте згадати моїх любих батьків, парафіян з Мурафи; вихователів, вчителів і колег із семінарії в Ризі; кардинала Юліана Вайводса, який здійснив моє рукоположення на священика; парафіян із Бара, де я протягом багатьох років був настоятелем. Саме їхнє свідчення віри та великої відваги схилило мене до слухняного прийняття волі Апостольського Престолу, вираженням якої було рішення святого Йоана Павла ІІ про утворення нової Одесько-Сімферопольської дієцезії та призначення мене її першим єпископом. У це служіння увів мене кардинал Мар´ян Яворський, якому виражаю свою вдячність за мої єпископські свячення.
І тут Господь не залишив мене самотнім перед цим великим завданням. Тому словом вдячності огортаю увесь Єпископат України, складаючи подяку на руки архієпископа Мечислава Мокшицького, Львівського митрополита. Особливу вдячність виражаю даним мені Церквою єпископам-помічникам. Першим із них став покійний вже архієпископ Петро Геркулян Мальчук, який згодом був призначений єпископом Київсько-Житомирської дієцезії, а другим — єпископ Яцек Пиль, якому я особливо вдячний за прекрасну поставу перебування у Сімферополі та турботу про тамтешню спільноту нашої дієцезіальної Церкви.
У єпископському служінні мене супроводжували священики та особи богопосвяченого життя. Вам, мої любі, дякую за послух і героїчну працю, як у душпастирському плані, так і в матеріальній турботі про парафії, довірені вашій опіці. Саме завдяки нашим спільним зусиллям я можу дивитися на карту нашої дієцезії та радіти кожним новим храмом, до якого приходять віряни, щоб черпати з джерел Божого милосердя. Тому словом «спасибі» я огортаю також вас, Дорогі Брати і Сестри, які як народ Божий перебуваєте з вірою, надією та любов’ю у спільноті нашої дієцезіальної Церкви. Це ви є Божою Паствою, це ви є Виноградною Лозою і це для вас я був єпископом, який сьогодні дякує за вашу відданість та турботу про Церкву. Якби не ви, не було б нашої дієцезії.
Моє слово вдячності не було би повним, якби я не згадав у ньому величезну кількість наших благодійників, як з України, так і з усього світу. Всі ми знаємо, що наша Церква бідна і не змогла б сама провадити багато ініціатив. За ці 18 років мого служіння мені довелося звернутися за допомогою до багатьох установ, фондів та людей доброї волі. Складно перелічити їх усіх, але всім їм слід подякувати за велике добро, яке вони внесли до нашої дієцезії. Будьмо свідомими блага, яке вони вчинили, і будьмо вдячні їм сьогодні і завжди.
Дорогі Брати і Сестри!
Від слова «дякую» треба перейти до слова «перепрошую». Я усвідомлюю, що слова Псалма 51: «Помилуй мене, Боже, задля милості своєї; і через велике своє милосердя зітри мої беззаконня. Особливо омий мене від мого беззаконня і від мого гріха мене очисти», мають бути щоденною молитвою кожного віруючого. Ось чому я, як людина віри, прошу у Бога милосердя і з цим також звертаюся до Вас. Якщо мої слова та дії коли-небудь когось зранили, я перепрошую і прошу пробачення. У той же час, усвідомлюючи слова Господньої молитви: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», я прощаю всім в ім’я любові, яка не поривається до гніву.
Після слова «вибачте» я маю мужність сказати слово «прошу», яке матиме два аспекти.
Перший повторюю за св. Йоаном Павлом ІІ, який під час першого паломництва до Польщі сказав: «Будь ласка, моліться за мене протягом мого життя і після моєї смерті». Сьогодні я наважуюся просити вас про те саме. Нехай ваша молитва супроводжує мій відхід, і, коли дні мого життя на землі завершаться, нехай ваша молитва допоможе мені увійти до дому Отця і там знайти вічне помешкання, підготовлене для мене.
Другий аспект слова «прошу» — це моє прагнення, щоб ви прийняли єпископа Станіслава Широкорадюка з великою радістю як Пастиря, який приходить в Ім’я Бога. Ісус бо сказав Апостолам: «Хто слухає вас — той Мене слухає» (Лк 10,16). Тому слухаймо голосу нашого нового єпископа та підтримаймо його в душпастирському служінні на благо Одесько-Сімферопольської дієцезії.
Улюблені Брати і Сестри!
У своєму єпископському заклику я помістив слова: «Per Mariam ad Jesum — Через Марію до Ісуса». Це був, є і буде шлях мого життя, тому, закликаючи заступництва Марії, Матері Церкви, я прошу, щоб як у Кані Галілейській, так і сьогодні Вона повторювала нам: «Зробіть, що тільки Він вам скаже» (Йн 2,5), і цим самим привела нас до Ісуса, який є Дорогою, Правдою та Життям.
На дальший шлях віри прийміть благословення, яке я даю всім із серця, сповненого вдячності: в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Єпископ Броніслав Бернацький
Одеса, 23.02.2020 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
