«Через коронавірус у Китаї заяви на розлучення надходять сотнями». «Карантин викликав хвилю розлучень». І таких повідомлень не бракує зараз на інтернет-порталах!
Я розумію це логічне спрощення, як і суспільну ситуацію, що за ним стоїть. Однак не можу позбутися враження, що зв’язки, які розпадаються «через коронавірус», швидше за все, хворіють уже віддавна.
Перевірка для стосунків
Загалом беручи — є подружжя, в яких динаміка стосунків дозволяє тільки роздільне функціонування. Знаєте сімейні історії далекобійників? Їх нема вдома по три-чотири тижні, потім вони «з’їжджаються» з сім’єю на тиждень-два — і повертаються на трасу. Ці стосунки дуже добре функціонують саме в такому порядку. І що ж діється, коли подружжя змушене проводити весь час разом?
Нинішня ситуація, створена епідемією і карантинами, стає перевіркою для стосунків. Тут ідеться насамперед про раптові зміни, що відбуваються в подружньому житті. Це стосується як постійного перебування разом, так і раптового розділення (наприклад, якщо хтось захворів і потрапив до лікарні, або ж мусить залишитися в карантині поза місцем проживання). Про це потрібно пам’ятати. Однак у цій статті я зосереджуся на вказівках для тих подружжів, чиїм завданням стало провести купу часу разом. Таких зараз набагато більше.
1.Подбайте про «час для себе»
Так, навіть якщо ви перебуваєте разом по 24 години на добу. Визначте, що якийсь час кожне з вас займається виключно власними справами (читання, гімнастика, перегляд фільму, що завгодно). Треба подбати про почуття, що ми не приречені одне на одного, хоч і перебуваємо разом весь час. Визначити собі якесь заняття, яке кожне з вас робить окремо, — це дасть відчуття відосібнення, можливість побути наодинці, спокійно, що в часи спільного сидіння вдома дуже важливо.
2.Запровадити новий поділ обов’язків
Найімовірніше, ваше життя тепер не може виглядати так само, як раніше, оскільки ситуація змінилася діаметрально. У переважної більшості сімей діти залишилися вдома, через що принаймні одне з батьків — обов’язково з ними. Опіка над дітьми (та ще й не виходячи з дому!) — це справа вимоглива та обтяжлива.
Окрім опіки над дітьми, з’являються інші обов’язки: наприклад, інша формула або частотність ходіння за покупками та готування їжі.
Я пропоную, щоб розмови про поділ обов’язків відбулися приблизно у такому дусі: «Що я можу зробити, щоби полегшити тобі адаптацію до нових умов?» Якщо з цього принципу виходитимуть і чоловік, і дружина, — успіх гарантовано.
3.Розмови. Так чи ні?
Я радше проти використання розмов як найпершого засобу для розв’язування конфліктів і подружніх криз. Натомість у випадку безвилазного сидіння вдома ми опиняємося в ще доконфліктній ситуації. Щоб запобігти конфліктам — розмови потрібні: і про те, як ви почуваєтеся, і що вас тривожить, і як ви забезпечите своє найближче майбутнє. Раджу не уникати тяжких тем: що вам робити, якщо хтось близький захворіє і навіть помре? А якщо захворіє хтось із вас? Що з грошима на такий випадок?
Будьте близько один при одному. Не тільки в домі. Будьте разом серцями. Успіху!
Переклад CREDO за: Кароліна Пліхта, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
