Щойно пролунало латиною ім’я «Iosephum» із балкону св.Петра — на площі пролунали оплески. Коли ж було виголошено прізвище «Ратцінгер» та ім’я папи Бенедикта XVI, аплодисменти стали бурхливими, над головами розвивалися прапори, а на численних обличчях видно було сльози радості.
На неділю 19 квітня 2020р. припадає 15-та річниця обрання Бенедикта XVI, першого папи-німця з часів Віктора ІІ (1055-1057). На противагу до конклавів, які обирали його попередника, Йоана Павла ІІ, і наступника, Франциска, цей вибір не становив великої несподіванки. Кардинала Йозефа Ратцінгера і так вважали фаворитом. Уже в четвертому турі голосування, 19 квітня 2205 року, 115 кардиналів обрали префекта Конгрегації віровчення, щоби став на чолі Вселенської Церкви.
Доброзичливий і смиренний
О 17.49 на другий день конклаву з комина над Сикстинською каплицею почав підноситися сірий дим, який ставав щоразу світлішим. Незабаром голоси дзвонів підтвердили, що рішення ухвалено. На площі св.Петра почали збиралися натовпи, які заповнили не тільки саму площі, але й Via della Conciliazione — Вулицю Згоди, що до неї провадить. Усі телекамери зосередилися на фасаді базиліки св.Петра.
Через годину пурпурова заслона на балконі розхилилася, пропускаючи нового Папу Римського. Бенедикт XVI привітався зі згромадженим людом доброзичливо і смиренно. Несміливо помахав руками, уперше вбраний у білу папську сутану.
«Після Великого Папи Йоана Павла ІІ кардинали вибрали мене, простого скромного працівника Виноградника Господнього. Мене втішає те, що Господь здатний діяти також і через знаряддя недосконалі, і насамперед я себе ввіряю вашим молитвам», — розпочав коротку промову Наступник св.Петра — й одразу ж отримав гучні аплодисменти. А коли він уділив перше благословення «Urbi et orbi», зібрані почали скандувати: Benedetto, Benedetto! І навіть у німецькій батьківщині папи, яка здавна відома своїми антиримськими настроями та неохотою щодо баварського кардинала-префекта, таблоїд «Bild» розмістив під фотографією підпис «Ми — папа».
Наступник Йоана Павла ІІ
Одразу по смерті Папи Войтили кардинал Ратцінгер як декан Колегії кардиналів керував діяльністю Церкви в перехідний період. Саме він очолив жалобні урочистості на площі св.Петра, де не зумів приховати своїх емоцій. Вказуючи на вікно папського палацу, сказав: «Наш улюблений Папа стоїть зараз у вікні Дому Отця, дивиться на нас і благословляє нам».
Незадовго до смерті Йоана Павла ІІ німецький кардинал викликав велике зацікавлення словами, сказаними в роздумах Хресної Дороги в Колізеї у Велику П’ятницю. Він говорив про «темний образ Церкви», визначаючи його як «човен, що потопає, і в нього зусібіч вривається вода». Говорячи про кардиналів, він сказав: «Скільки ж разів ми урочисто правимо самих себе, навіть не усвідомлюючи Його! Скільки ж разів Його Слово переінакшують і зловживають ним! Як мало віри в багатьох теоріях, скільки пустих слів! Скільки бруду в Церкві, саме серед тих, які в священстві мають належати виключно Йому! Скільки пихи, скільки самодостатності! Як мало ми поважаємо Таїнство Примирення, в якому Він чекає нас, щоби піднести нас із падінь!» Певно, також і ця відкритість надихнула потім кардиналів-електорів.
Після конклаву з’явилися спекуляції та недотримання таємниці, пов’язаної з виборами. Схоже, що було два табори, один стояв по стороні кардинала Ратцінгера, а другий був по стороні архієпископа Міланського, кардинала Еарло Марії Мартіні (1927-2012). В обох були однакові шанси, але кардинал Мартіні, вже пенсіонер, мав хворобу Паркінсона і попросив, щоб голоси за нього були передані за кардинала Рацінгера.
За іншою версією, аргентинець Бергольйо також був конкурентом німецького ієрарха, але й він відмовився і попросив переказати голоси за нього на користь німецького кардинала. В будь-якому разі, перевага кандидатури кардинала Рацінгера в голосуванні була значною.
Теолог на папському троні
Безсумнівно, більшість кардиналів вважала Рацінгера гарантом стабільності на вершинах церковної влади. Зрештою, він уже 23 роки був найближчим співпрацівником Папи. Також кардинали довіряли його духовній суверенності й інтелектові.
«Теолог на папському троні» одразу ж узяв високий темп праці. Бенедикт XVI поставив собі за мету насамперед переказувати, поглиблювати і пояснювати віру. І шанувальники, і критики високо цінували його гострий розум, аналітичність, точну мову і широкі теологічні й культурні горизонти.
Про великий теологічний спадок Бенедикта XVI як папи свідчить насамперед його трилогія про Ісуса. Окрім цього, у численних промовах, документах та під час Апостольських подорожей папа Ратцінгер розвивав екуменізм та міжрелігійний діалог — як успішно, так і з невдачами. Його «Регенсбурзька лекція» під час візиту до Баварії 2006 року, з критичними цитатами щодо Магомета, викликала обурення в ісламському світі. Лише по роках виявилося, як сильно цей папа мав рацію в своїх поглядах.
Своїм відкритим ставленням до традиціоналістів із Братства св.Пія Х він розгнівав юдеїв — партнерів міжрелігійного діалогу, коли один із єпископів-лефевристів, Річард Вільямсон, заперечив Голокост. В обох цих випадках завдяки своїй винятковій харизмі папа Бенедикт зумів очистити і заспокоїти ситуацію.
Німецький папа ініціював важливі реформи у Ватикані: вивів «на фінішну пряму» після скандалів справу Інституту релігійних діл, який прозвали «Ватиканським банком», і відкрив економічну та фінансову діяльність Апостольського Престолу на міжнародні механізми контролю. Насамперед, однак, він посилив боротьбу, яку розпочав ще бувши префектом Конгрегації віровчкення: боротьбу зі скандалами на сексуальному тлі, запровадив суворі директиви, щоби протидіяти домаганням до неповнолітніх у Церкві та допомагати жертвам. Нинішні успішні викриття і виправлення стали можливими значною мірою завдяки всій підготовчій праці в цьому питанні, яку він провів.
Усі ці та інші обставини вичерпали фізичні сили Папи Бенедикта, що привело його до непересічного рішення — поступитися троном св.Петра. Він зробив це як перший папа за 719 років історії Церкви. На противагу його вибору, рішення, оголошене 11 лютого 2013 року, стало цілковитою несподіванкою і сенсацією для цілого світу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
