Кожну погану звичку можна покинути. Таке звільнення потребує виконання чотирьох умов.
Іспит совісті завжди допомагає викрити ті чи ті прояви одного з семи головних егоїзмів, але це тяжко знести — его неохоче погоджується на таке дослідження. Ми маємо схильність себе обманювати і собі догоджати. Давид благав Бога, щоби то Він сам дослідив його серце, бо знав, що якби сам це зробив — оминув би тяжкі гріхи.
Однак добре знання себе приносить подвійне задоволення, оскільки з цим поєднується об’явлення себе і об’явлення Бога. Що більше людина криється перед самою собою, яка вона насправді, то більшу відчуває потребу в Бозі й то більше Бог об’являється в її душі, а вона сама стає простодушною і легше з нею порозумітися. Натомість що менше людина знає про себе, то сильніше вона зв’язана. Розум, який ніколи не піддавав себе самодослідженню, не впорядкує тисячі непов’язаних між собою мотивів та неспокоїв. Це переплетення виникає водночас із браку внутрішнього аналізу та з невміння поєднати між собою всі елементи, так щоби стало можливим зосередитись на одній меті.
«Я легко впадаю в злість», «я забагато випиваю» або «я лінивий». Знайомо звучать скарги тих, хто продовжує вірити, що найважливіша мета в житті — формування благородного характеру. Вони б не озвучили таку заяву, якби не прагнули гаряче до того, щоб розірвати ланцюг поганих звичок. А це прагнення реалізувати можна: з кожною поганою звичкою можна покінчити. Таке звільнення вимагає сповнення чотирьох умов.
1.Самоспостереження
Воно найперш необхідне, якщо ми хочемо розпізнати конкретну звичку й чітко побачити її як гріх. Здивування, яке ми відчуваємо, коли хтось критикує якусь нашу ваду, доводить, що ми не вправлялися достатньо часто у спостереженні за собою і замало себе знаємо. Дехто навіть боїться зазирнути вглиб свого сумління, зі страху перед тим, що там знайдуть. Вони боягузи. Нагадують тих, хто зі страху дістати погану звістку не мають відваги розпечатати телеграму. Самоспостереження для душі є тим, чим діагностика для тіла: першим необхідним кроком до видужання. Марнотратний син «зазирнув у себе», перш ніж вирішив зізнатися батькові в помилці. Таке зосередження уваги на собі полегшує викриття слабкості чи поганої звички, які потребують виправлення. Тоді ми бачимо себе не такими, якими хотіли б бути, але які ми є насправді.
2.Уникати нагоди до гріха
Це найлегший спосіб уникнути самого гріха. Тримаймося здаля від клопотів, здалеку оминаючи ситуації, що до цих клопотів провадять. Людина, яка обпікається завжди, коли тільки опиниться біля вогню, мусить остерігатися полум’я. Алкоголік мусить уникати першого ковтка з першої ж чарки. Ласий повинен сторонитися товариства красивих жінок. Злостивець повинен утікати від людей, які викликають у нього напади злості. Бог сказав: «Хто любить небезпеку, від неї згине» (Сир 3,26). Надзвичайно тяжко подолати спокусу в останню мить, коли гріх уже на відстані простягнутої руки; набагато легше перемогти, коли ми безумовно уникаємо ситуацій, у яких можемо бути спокушувані. Оточення справляє на нас величезний вплив. Воно робить так, що гріх стає для нас відразливим або абстрактним. Ми можемо вибрати таке середовище, яке нам подобається, й рішуче відкинути те, яке справляє нам клопіт. Господь сказав: «І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його і кинь геть від себе» (Мт 5,29). Якщо моральне падіння в нас викликають книжки, які ми читаємо, доми, які відвідуємо, ігри, в які граємо, — то ми повинні відмежуватися від них, відкинути їх від себе.
3.Акт волі
Лікарі стверджують, що ніщо так не сприяє видужанню хворого, як його воля до життя. Отож якщо ми маємо подолати наші слабкості — нам треба мати сильну волю. Погані звички опанували нас тільки тому, що ми зробили це для них можливим, виражаючи нашу згоду так довго, ж зрештою вони стали автоматичними і, може, навіть неусвідомленими. Бажаючи ними керувати, ми повинні перевернути цей процес і використати волю, щоб подолати автоматизм дії. Характер будується не на знанні, а на виборі, а вибір звершує воля. Марнотратний син насамперед зазирнув у себе й покинув середовище гріха, а потім зібрався на силах і здійснив велике рішення: «Встану й піду то батька мого» (Лк 15,18).
4.Правильна… філософія життя
Щоби завдання завершити, необхідна правильна життєва філософія, оскільки погані звички не вийде подолати виключно силою волі. Також потрібною виявляється любов. Жоден алкоголік не вийде з запоїв, доки не знайде чогось, що цінуватиме більше за задурманення алкоголем. Жоден грішник не зречеться зла, доки не відкриє якесь добро, що його цінуватиме вище за свій гріх. Наш Господь застерігав, що після вигнання злого духа в домі виметеному і прикрашеному можуть поселитися сім духів, зліших за той перший. Це буде неминучий наслідок вигнання зла, якщо добро не займе його місця. Природа не терпить порожнечі, також і в моральній сфері.
Ми не позбудемося поганих звичок, ненавидячи їх (бо не завжди робимо це достатньо). Можемо вигнати їх нашою любов’ю до чогось іншого. Нова любов, що нас огортає, має бути більша за нас самих — бо ж то ми самі потребуємо виправлення. Це не може бути щось легке, бо стане тільки замінником любові. Людина, яка лікується від розпусти через пиху або амбіції, може впасти набагато гірше, ніж якби надалі перебувала у своєму гріху. Замало буде якої завгодно нової любові-конкурента, бо тільки любов до самого Бога викликає в нас тугу за присвяченням їй усього. Святий Августин так підсумував наслідки її діяння: «Люби Бога і роби що хочеш». Якщо ми по-справжньому любитимемо Бога — ніколи не захочемо Його скривдити, не більше ніж хотіли б кривди для друга. Ми не здолаємо по-справжньому якоїсь залежності, доки нами не почне керувати філософія, завдяки якій наше життя обертатиметься навколо Бога — найвищої цінності, нашого Творця. Без цього ми будемо приречені на понуре товариство наших власних недосконалостей, що постійно збільшуються.
Фрагмент із книжки архієпископа Фултона Дж. Шіна «Йди до неба!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
