Частина 1: Бебібумери, покоління X, Y, Z, або якими будуть священники в недалекому майбутньому?
А тепер помріємо про наше наступне покоління
Покоління Z, вони ж «зумери», — це діти й молодь, народжені між 2000 та 2010 роками.
Ця генерація абсолютно не знає, яким може бути світ без інтернету. Це покоління по-справжньому цифрове. Вони знають світ, у якому телефони можуть бути лише smart. Із кожним днем індустрія пропонує цю приставку «smart» фактично до всіх речей: електрокарник, годинник, телевізор і навіть зубна щітка — все це радо беруть у свій арсенал представники цієї генерації. Всі ці девайси роблять світ набагато зручнішим — а водночас для представників інших поколінь вони переважно все ще залишаються terra incognita.
Незважаючи на те, що представники цієї генерації ще мало що встигли зробити, вчені вже беруться її досліджувати. Покоління Z зазвичай описують як глобальне, соціально активне, технологічно розвинене, толерантне та оптимістичне. Порівняно з попередніми поколіннями, вони проводять багато часу, спілкуючись зі своїми друзями через інтернет, і мало часу — спілкуючись наживо. Однак не спішіть їх за це критикувати, адже покоління Z обробляє інформацію швидше за будь-яке інше! Вони живуть у світі постійного оновлення інформації; вони гірше за, наприклад, «міленіалів», утримують увагу, тобто їм швидко стає нудно.
Попри свою молодість, «зумери» надзвичайно активні й стараються не бути соціально-пасивними. Це саме вони звинувачують представників попередніх генерацій («бумерів» та «міленіалів») за недосконалий та зіпсутий світ довкола. Яскравою представницею такого протесту є Ґрета Тунберг.
У виданні Forbes Діп Патель, який спеціалізується на вивченні покоління Z, зауважує, що особливістю «міленіалів» є їхнє прагнення до ідеалізму: для них робоче місце часто має бути «справою» життя, яка дає сенс і користь. А ось покоління Z, імовірно, більше схилятиметься до безпеки та грошей, зауважує автор.
Патель також звертає увагу на те, що, на відміну від «міленіалів», чиєю особливістю є вміння працювати в команді, покоління Z досить конкурентоспроможне та здебільшого кожен покладатиметься на себе, а не на членів команди. Деякі фахівці вважають, що хоча покоління Z може бути менш сконцентрованим, ніж їхні колеги-«міленіали», «у школі вони створять документ на своєму шкільному комп’ютері, проведуть дослідження на своєму телефоні чи планшеті, водночас робитимуть нотатки у блокноті, а потім закінчать перед телевізором за допомогою ноутбука, спілкуючись із другом у FaceTime. Ну, уявляєте картину?» — зауважує Джордж Білл у виданні Hufftington Post. Це покоління ще швидше перемикається між іграми та роботою, при тому, що на задньому плані їх постійно щось відволікає, зазначає Білл, і на робочому місті це може стати досить корисними навичками.
Очевидно, ми ще не маємо душпастирів цієї когорти, оскільки найстарші представники покоління Z сьогодні доходять до свого двадцятиріччя, а канонічний вік, який дозволяє приймати дияконські свячення, — повних 23 роки, для пресвітеріату — 24 роки. Однак, оперуючи цією інформацію, ми вже можемо подумки сформувати типовий образ душпастирів цього покоління.
Так, справді, вони будуть технологічно «підкованими», адже, на відміну від «міленіалів», вони народилися в часи, коли доступ до сучасних цифрових технологій уже був нормою: вони виросли в епоху смартфонів, і багато з них не знають життя без соціальних мереж та вільного доступу до інформації. На мою думку, це можна зарахувати до плюсів, оскільки так вони зможуть набагато якісніше та швидше поширювати Євангеліє в доступний їм спосіб.
Висновок
Працюючи над «Теорією поколінь», Нейл і Штраус виявили цікаву закономірність: кожні 80 років цінності поколінь збігаються. Для попередників «бумерів» — мовчазного покоління (1922-1942) властиві: відданість, дотримання правил, повага до посади, статусу, порядку, жертовність, підпорядкування, терпіння, економність, поняття честі, причетність до більших груп (релігійність, партійність). Не виключено, що ці якості найнесподіванішим чином проявляться в людях генерації Z. Найстаршим із них сьогодні 20, але вони дуже швидко дорослішають, не уявляють своє життя без ґаджетів, займаються самоосвітою, економні («передзвони мені», «поклади на рахунок»), активні й вимагають дотримання правил («давай домовимося», «так нечесно, неправильно»). Зети — революціонери, вони будуть формувати нові погляди, принципи, стандарти. Дослідники припускають, що в 20-ті роки XХІ століття наше суспільство кардинально зміниться: саме на ці роки припаде пік активності «зумерів».
Автор Послання до євреїв пише: «Ісус Христос вчора, сьогодні і навіки Той самий» (13,8). Чи означає це, що й люди, які проповідують Його, повинні залишатися такими ж? І так, і ні. Якщо поглянемо на історію розвитку Церкви, то побачимо, що й вона часто змінюється: обряди по-своєму модернізуються, мова стає доступнішою, сорокахвилинні проповіді стають коротшими тощо; однак незмінним залишається догматичне вчення, моральні погляди, й саме вони назавжди повинні такими залишитися. Це і є те, що робить Церкву Церквою, тим кораблем посеред розбурханого моря, який продовжує нести світло й радість Христового Євангелія всім. І, на мою думку, не має значення, в який спосіб це Євангеліє буде проголошене: чи ви прочитаєте якусь цитату зі Святого Письма у газеті, чи натрапите на неї на сторінці в соцмережі. Головне — щоб її прийняти, нею жити та впевнено прямувати до святості.
P.S: Вважаю, що ця тематика — надзвичайно цікава та глибока. Стаття, яка в мене вийшла, досить довга; однак, цілком можливо, було б корисно, якби вона переросла в якесь серйозніше дослідження, скажімо, для студента-богослова.
У статті використано матеріали з сайтів BBC, ТСН, Радіо «Свобота» та IQ-холдинг, а також уривок із програми Телебачення Торонто «#@)₴?$0» із Майклом Щуром.