Україна

Сьогодні ми знаходимося в центрі світу, — кардинал Конрад Краєвський у Бердичеві

Czytać po polsku

19 Липня 2020, 12:49 1322

Відпустові урочистості у Всеукраїнському санктуарії Божої Матері Святого Скапулярію у Бердичеві відбулися 18-19 липня.

Як і щороку, в суботу до санктуарію почали прибувати паломництва. Але цьогоріч, з огляду на карантинні заходи, урочистість у Бердичеві виглядала інакше.  Щороку на урочистість у Бердичеві прибувало 14 різних паломництв. Серед них — піші паломництва та велопаломництва. На урочистостях у суботу-неділю брало участь кільканадцять тисячі осіб. Цього року — паломництва малочисельні, в них бере участь близько 10 осіб. А на територію святині можна було потрапити лише за перепустками.

Як повідомлялося, вігілійну відпустову Месу 18 липня очолив ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Павло Гончарук.

 

 

Неділя 19 липня 2020р. стала днем свята всіх, хто прийняв святу шату Божої Матері — святий скапулярій, а також усіх інших шанувальників Матері Ісуса та бердичівського Всеукраїнського санктуарію.

 

 

 

 

 

 

Згідно з правилом, на відпустові урочистості призначається найближчий святковий день, коли свято припадає на тижні (16 липня — спомин Пресвятої Діви з гори Кармель). Відпустова урочиста Меса прийняла паломників, які прибули ще з учора, і гостей, які приїхали спеціально на сьогоднішню урочистість. Перед початком богослужіння о.Рафал Мишковський OCD, хранитель санктуарію, привітав кожного з високоповажних гостей на ім’я. «Це для нас свідчення, що ми в єдності добра та віри в Єдиного Бога, який є джерелом блага для цілої людської родини», — зазначив він. Урочисту Месу очолив «єпископ, який є помічником самого Папи Франциска — кардинал Конрад Краєвський», — сказав о.Рафал. Разом із кардиналом молилися всі єпископи, що були на вігілійній Месі, а також архієпископ митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава та єпископ-емерит Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’ян Бучек. Прибув також нещодавно висвячений єпископ-помічник Мукачівський Микола Лучок.

 

 

 

 

У святі взяли участь численні посли та представники дипломатичного корпусу:  з Хорватії, Словаччини, а також із Польщі, серед яких — сенатори польського Сейму, які є давніми друзями Бердичівського санктуарію. Отець Рафал поіменно привітав представників органів державної влади в Україні: Житомирської обласної, Бердичівської районної адміністрацій, міста Бердичева.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як і вігійна Меса, недільні урочистості розпочалися співом улюбленої пісні св.Йоана Павла ІІ. З привітанням на початку Служби Божої звернувся до всіх ординарій Києво-Житомирський Віталій Кривицький. Він зауважив: навіть за цьогорічних непересічних умов не варто зосереджуватися на поганому. Важливо пам’ятати те добре, що в нас є, а саме — що ми маємо у Пресвятій Богородиці свою Матір, тобто ми маємо родину. Владика привітав усіх, хто прибув до санктуарію, представляючи всіх інших, свої парафії, спільноти, всіх фізично неприсутніх, і побажав, щоб молитва була тим сильнішою, що представляє всю Церкву. «Молімося за зцілення всіх», — побажав єпископ.

 

 

 

 

Сталі частини Меси, як зазвичай у випадках великих урочистостей з участю іноземних учасників, звучали спільною мовою Вселенської Церкви — латиною. Натомість літургійні читання дня лунали українською та польською мовами, з ушануванням як сучасності, так і історичних коренів Вселенської Церкви в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

— Коли я читаю Євангеліє — Євангеліє починає читати моє життя, — сказав у проповіді кардинал Краєвський. —  Тому пригляньмося нині до себе, читаючи Євангеліє, яке щойно почули.

До Ісуса прийшли люди, вони прийшли здалека — паломники, такі ж як ви і як я. Прийшли також і найближчі: прийшла сім’я і Марія. А Ісус усіх здивував — як завжди. Вказав на всіх зібраних і сказав до них: завдяки чому вони стають Його найближчими, Його сім’єю? Не тому що розмовляють зрозумілою мовою, не тому що прийшли здалеку, не тому що побожні. Але тому, що виконують Його волю.

Що це означає — виконувати волю Божу? Я дивлюся на себе і визнаю, що коли я не виконую волі Божої, то мушу висповідатися. Тоді я Богові не подобаюся! Але в цьому нічого нового. Зрештою, змалку нас вчили Ісусової молитви: Отче наш, нехай буде Твоя воля, а не моя. Нехай прийде царство Твоє, а не моє. Нехай святиться Твоє ім’я, а не моє.

 

 

 

 

 

 

 

Коли я займаюся собою і своєю волею — це завжди закінчується гріхом. Ісус нам підказує: нехай буде Твоя воля — це означає «нехай Бог буде на першому місці». На другому місці — ближні. А третє місце — моє.

Якщо будь-яким чином порушити цей порядок — наприклад, хтось хоче замінити Бога, — то дуже часто він перетворюється на злочинця. Як сильно це знають наші народи! Коли хтось ставить іншу людину за найважливішу — раніше чи пізніше розчарується. А моє місце — третє. Спершу Бог; потім мій ближній, хай би який він був; а потім — я.

 

 

 

 

 

 

 

Так, як ми сьогодні приходимо до Марії, так Йоан Павло ІІ протягом 27 років провадив цілу Церкву у світі «через Марію до Ісуса». Чому? Може, тому, що Марія ніколи на заступала собою Бога. Йоан Павло ІІ ніколи собою не заступав Бога. Але звідки він знав, як чинити Божу волю?

З отцем митрополитом Мечиславом ми були при Святішому Отці Йоані Павлі ІІ як молоді священники і бачили, де він вчився виконувати Божу волю. Він безперервно був перед Дарохранительницею. Він так, як ми зараз засмагаємо під час цієї відправи, «засмагав» перед Богом. Він «марнував» час перед Богом.

Сьогодні, покинувшись, я пішов до каплиці; це було близько 5-ї ранку. Згадав, як ми готували різні паломництва Святішого Отця, а він відвідував марійні санктуарії по всьому світу, так як ми тут сьогодні, — то дуже часто по каплицях у нунціатурах, там де ночував, він лягав хрестом перед Дарохранительницею. Чому? За свої гріхи? Певно він їх мав; але я думаю, що в цьому жесті, найпокірнішому на світі, коли лягаєш за землю, він прагнув, щоб у його служінні видним буй Бог, а не він.

Але в цьому теж нічого нового. Вже Ісая казав, що священники повинні лежати між вівтарем і входом до храму, і молитися.

 

 

 

Дорогі єпископи, священники! Коли ви востаннє лежали хрестом перед Дарохранительницею? Не під час Великого Посту… Бо звідки ми можемо знати, як чинити волю Божу, якщо видно мене, а не Господа Бога?

Коли ми їздили з отцем Мечиславом по світі з Йоаном Павлом ІІ і бачили, що він насамперед розмовляв із Богом, а потім ішов до людей, то колись мені прийшла така думка. Ба навіть запитання. Де центр світу? У Нью-Йорку? В Парижі? У Варшаві? В Києві? І, дивлячись на Йоана Павла ІІ, я дійшов висновку: я завжди в центрі світу, де є Бог і я. Там, де я молюся, де я Його торкаюся.

Коди я сповідаюся — я в центрі світу. Бо там є Бог і я.

 

 

 

 

 

 

 

Мої дорогі! Сьогодні ми перебуваємо в центрі світу. Бо тут є Бог і я. А двоє таких, як ми, можуть переносити гори! Можемо нічого не боятися. Жодного коронавірусу. Ніяких злих речей, що можуть трапитися. Бо коли я з Богом — я завжди по стороні переможця.

Якщо я з’єднаний з Богом, як Йоан Павло ІІ, то я благословенний. А всі, хто довкола мене, також можуть поширювати запах Бога.

Йоан Павло ІІ променів Богом. Поширював Його запах. Я торкався святого, а я не святий. Знаєте, чому? Бо Бог не терпить клонування. Я ніколи не буду Йоаном Павлом ІІ, і ніхто з вас не буде Матір’ю Терезою. Бо кожний з нас перед Богом неповторний і єдиний. І якщо лиш хто з’єднаний з Богом, то він найпрекрасніший на світі. Боже, які ви прекрасні!

Якось під час аудієнції Святішого Отця певної миті, увечері, з кишені своєї білої сутани він витягнув розарій. Всім його показав. Священники, вочевидь, подумали, що він почне молитися. А він сказав так: ось найпростіший екзорцизм на світі. Він убереже вас від усього. Потім на мить затримався, подумав і сказав: якщо жоден з пап досі не надав йому такої назви, то я зараз це роблю. Тому що «через Марію до Ісуса» — це надійний шлях.

А якщо ви коли-небудь бачили альбом із лікарні Джемеллі, коли Папа після замаху там перебував, то на фото видно, що з-під його піжами видно скапулярій. Пам’ятаєте, що Марія подарувала скапулярій кармеліту Симону в ХІІІ столітті. Скапулярій це захисний одяг, щоб кармелітам не побруднилося життя, щоб Вона їх захищала. Протягом століть цей скапулярій став тільки двома маленькими квадратиками тканини з зображеннями Ісуса і Марії. Його багато хто, як і Йоан Павло ІІ, носять на грудях і спині, щоб не забруднитися об сьогоднішній світ.

 

 

 

 

 

 

Коли я побачив, що Святіший Отець носить скапулярій, я сам його вдягнув. Бо це найліпший шлях до Неба. А він пішов до Неба!

Я дивився на святого — але я не святий. Я його торкався його, але святим стаєш самостійно. Як каже сьогоднішнє Євангеліє — через виконання Божої волі. Якщо хочете знати, що робити в житті, то, як мені вже не раз сказав Папа Франциск: хоч би що сталося в житті — треба одразу в Євангелії шукати подібну ситуацію. Що би зробив Ісус?

Дуже часто я в житті запитую: Ісусе, чи Тобі подобається те, що я роблю? І дуже часто Йому не подобається. Це я отримую з Євангелія. Наприклад, запитайте себе: якщо серед вас є хтось, хто не пробачив, не розмовляє з іншою людиною, то чи це подобається Ісусові? Якщо обманюю, краду, чи я подобаюся? Якщо я проти життя, чи я подобаюся Ісусові? Мені ці запитання допомагають жити. Думаю, вони ведуть до святості.

Йоан Павло ІІ — святий. Бо він подобався Богу. Я думаю, якби на пам’ятниках Йоану Павлу ІІ замість Totus Tuus писали «він подобався Богу» — це означало би те саме, бо він виконував Божу волю.

Цьогоріч ви в Україні особливим  чином молитеся за покликання. За понтифікату Йоана Павла ІІ семінарії та монастирі були переповнені. Можливо, тому, що він поширював запах Бога, виконував Його волю.

Коли ми з архієпископом Мечиславом були при його смерті, то потім, ходячи ватиканськими коридорами, я плакав. Але не тому, що помер Йоан Павло ІІ, а що я не спроможний бути таким, як він. Що я не святий. Але сьогоднішнє Євангеліє дає мені надію на святість. Вистачить виконувати волю Бога! Чого я вам і собі бажаю, амінь, — закінчив свою проповідь кардинал Конрад Краєвський.

 

 

 

 

 

 

 

У процесії з дарами, крім жертовного хліба й вина, було принесено до вівтаря хрест з арматури, виготовлений ув’язненим, а також Книгу святого скапулярію, в якій записано імена тих, хто прийняв Святий Покров Богородиці, з проханням, щоб Вона прийняла під свій захист усю Україну.

Під час уділення Святого Причастя кардинал Конрад теж подавав вірним Тіло Христове. Після прийняття Пресвятих Тайн згромаджена у санктуарії Церква Христова урочисто відспівала гімн «Тебе Бога, величаєм». По завершенні співу архієпископ митрополит Мечислав Мокшицький від імені присутніх та всієї Церкви в Україні зачитав Акт віддання Діві Марії. Разом зі своїми пастирями, всі вірні схилили коліна перед образом Пресвятої Богородиці. «Тобі, Маріє, Твоєму Непорочному Серцю ми віддаємо і присвячуємо себе у цю драматичну для всього людства годину!» — лунало в тиші, що запанувала на площі перед входом до санктуарію. «Вимоли дар християнського примирення на землі українській. Царице миру, молися за нас!» У молитві, що лунала перед бердичівським образом, Церква молилася за Україну і за Росію, за людей віруючих і невіруючих, за тих, хто покладається на Бога і хто відкидає Його та Його святу волю.

Після Акту присвячення хор заспівав духовний гімн України — «Боже великий єдиний».

 

 

 

Своє слово вітання і подяки виголосив архієпископ Мечислав Мокшицький:

— З великою радістю ми стаємо сьогодні у Всеукраїнському санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію з молитвою вдячності і благання про Її заступництво.

Зібрала нас тут також молитва вдячності за дар Великого Папи — святого Йоана Павла ІІ, сота річниця від дня народження якого припадає в цьому році. Ми знаємо, що його життя і понтифікат були великим життєвим переломим, який залишив значний слід на релігійній та політичній мапі світу. Ці сліди особливо відбилися на нашій землі — в тій частині Європи, яка у ХХ столітті зазнала великих знищень і жорстокості. Тому, дорогі брати і сестри, маємо за що дякувати Богові, який послав нам цього Великого Папу.

Наша вдячність, однак, позначена невпевненістю щодо свободи і миру. Нас непокоїть також страх, якому ім’я коронавірус, та його наслідки в нашому особистому, суспільному та економічному житті. У цьому часі в багатьох шпиталях лікарі та медичний персонад борються за життя людей, а на Сході далі триває війна.

Перед троном Божої Матері не можемо не пам’ятати про це, заносячи наші молитви про справедливе і мирне майбутнє України. Тому разом із нашою Матір’ю взииваємо: від мору, голоду, вогню і війни врятуй нас, Господи!

У цьому складному часі разом з нами був і співпереживав архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, Апостольський нунцій. Дякую йому за його служіння в Україні. Його Високопреосвященство завершує перебування в Україні і, згідно з волею папи Франциска, переходить до праці у Великій Британії. Кажуть, щщо в Лондоні часто падає дощ; нехай він завжди буде знаком Божих благодатей і благословення.

Цей рік — це також час нашої особливої молитви про дар покликань до священства та чернечого життя. Тому наше паломництво до Бердичева — це також подяка за кожного священника і кожну богопосвячену усобу, а разом з тим і молитва про відвагу слідування за Христом для багатьох молодих людей. Борогі батьки, вас особливо прошу про таку молитву, щоб Бог благословив вашим сім’ям, даючи покликання вашим синам і дочкам до наслідування Христа.

Мої дорогі!

Кожний жест доброзичливості і солідарності з нашим народом викликає радість і вдячність у наших серцях. Тому хочу виразити особливу радість із прибуття нашого гостя з Рима — кардинала Конрада Краєвського, одного з найближчих співпрацівників Папи Франциска. Дякуємо за те, що ти прибуваєш до нас, не зважаючи на труд та епідемічну небезпеку.

Отче кардинале, твоя присутність сьогодні в Бердичеві, а вчора у Львові — це для нашої Церкви знак і свідчення життя і єдності спершу з Йоаном Павлом ІІ, із папою-емеритом Бенедиктом, і врешті з Папою Франциском. Ми вдячні, що через твої руки сходить на нас папське благословення. Як головний розподілювач милостині, прибуваєш до нас із Церквою убогих і хворих, до яких щодня простягаєш руку допомоги. Ця рука сягнула також і в Україну. Вчора відбулося освячення місця для будівництва Дому для безпритульних жінок у Львові, яким будуть опікуватися сестри-альбертинки, а також отець кардинал освятив храм та Центр св.Йоана Павла ІІ у Львові-Сокільниках.

За всю допомогу, за роки багаторічної співпраці та приязні дякую від усього серця.

Дякую також всім вам, брати у єпископстві, які прибули на сьогоднішню урочистість, на чолі з правлячим єпископом цього святого місця Віталієм Кривицьким. Дякую стражникам Санктуарію, оцям-кармелітам, всім священникам, сестрам,братам і семінаристам.

Ми радіємо також присутності та спільній молитві представників наших братніх Церков. Марія — наша спільна Мати, яку ми отримали від Ісуса під Його Хрестом.

Я радий, що посеред паломників є представники влади різних рангів та посад. У цьому святому місці віддаю ваше служіння народові під опіку Благословенної Діви Марії.

Святе Писання каже, що останні будуть першими. У цій євангелічній першості керую мої слова радості і вдячності до всіх паломників та мешканців Бердичева. Тішить нас і зміцнює ваше свідчення віри та любов до Матері Святого Скапулярію, яка нехай завжди опікується нами і оберігає від усякого зла, від мору, голоду, вогню і війни.

 

 

 

 

 

На завершення урочистості кардинал Краєвський передав вітання від Папи Франциска, який пам’ятає про Україну, всім, хто прибув і хто «з відомих причин» не міг прибути, а особливо зі Сходу України, де досі немає миру. Всім кардинал уділив благословення.

Після Святої Меси всі охочі, хто ще не прийняв кармелітський скапулярій, могли це зробити, на запрошення хранителя санктуарію. Щороку після відпустової Меси священники приймають охочих під святий Плащ Марії та вписують їх до Книги Святого Скапулярію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит червень-липень
Зібрано Залишилося зібрати
38266грн
50742грн
Потрібно зібрати
89008грн
Залишилося
9днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Бердичів
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: