Чи Толкін надихнув Папу Франциска на «екологічну» енцикліку?

Джон Р.Р. Толкін може бути натхненником для християнської екології. Він сам вважав себе консервативним екологом.

Для нього справжнє життя відбувалося не в промисловому місті, але само посеред природи, — вважає о.Філіпп Верден, французький домініканець, автор книжки про Добру Новину в Середзем’ї („Mon Précieux, bonne nouvelle en Terre du Milieu”). В розмові з Ватиканським Радіо він визнав слушність мадридського молодіжного душпастирства, яке не початку липня організувало тижневе паломництво слідами Laudato sì та «Володаря перснів». На думку о.Вердена, ці два твори безумовно можна поєднувати. Не виключено, що Толкін став натхненником для Папи Франциска.

Французький домініканець також підкреслює, що екологія Толкіна має конкретно християнський характер. Вона виростає з переконання, що природа говорить нам про Творця, у певному сенсі перебуває в єдності (communio) з Ним. Однак також і вона зазнала впливу зла і з тугою очікує на прихід Спасителя, який усе примирить.

Природа — простір любові

— У «Володарі перснів» інколи не прямо, але подекуди й цілком відкрито представлена своєрідна філософія, за якою, щоб бути вільним, треба противитися техніці, що робить нас чужими і поневолює, щоби повернутися до єдності з природою, яка розглядається як простір свободи. Природа — це місце, де людина може бути собою і може віднайти правду про свої стосунки з іншими, також і з Богом, — каже о.Філіпп Верден. — Ми, зрештою, бачимо у «Володарі перснів», що Саруман, білий маг, переходить на сторону зла, впадає в шал, у пиху, саме тоді, коли прагне підкорити собі інших за допомогою індустрії, винищуючи дерева, пориваючи з природою, символом якої був. Тому що спершу його вежа була оточена лісами, прекрасною зеленню, але раптом він перетворює дерева, які були його друзями, у джерело енергії, щоб виробляти зброю.

Говорячи про християнську екологію Толкіна, о.Верден, однак, застерігає, що геній британського письменника найповніше проявляється в тому, що у книжках, де не говориться прямо про Бога, Євангеліє чи таїнства, він зумів виразити цілу свою католицьку віру й переказати читачам фундамент християнського світогляду. А саме, те, що світ залишається врятованим завдяки найменшим, коли хтось здобувається на милосердя й уповає, що на світі є добро, хоча зло нібито набирає сил, зарівно довкола нас, як і в нас самих.

Толкін євангелізував уяву, бо через неї теж діє благодать

— На мою думку, Толкін став на шлях, який йому вказав його вчитель, кардинал Ньюмен. Толкін не знав його особисто, але зростав у середовищі англійських ораторіанців. До них належав його опікун і вихователь о.Френсіс. Кардинал Ньюмен стверджував, що треба заново євангелізувати уяву. Божа благодать бо діє також і коли ми спимо чи мріємо. Наші серця, наш розум — це величезний континент, повний образів та мрій. І цей світ у нас необхідно євангелізувати. Навіщо? — бо так можна вирватися зі світу, який аж понад міру позначений рутиною і злом. Уява дозволяє нам мріяти про наше життя так, ніби ми — лицарі або святі, люди, готові віддати життя за інших, як Фродо, який жертвував собою не тільки за своїх друзів, але й за ціле Середзем’я. Таким є покликання кожного християнина. Віддати своє життя, на взірець нашого Господа, щоби світ був гарнішим і прекраснішим, щоб люди, наші брати, були вільніші. В цьому полягає вся історія Володаря Перснів.