Чуттєва і проста, але водночас — найекстремальніша «школа молитви». В ній поступаєшся місцем Богу, віддаєш Йому все і відкидаєш свій сценарій. Маєш триматися тільки одного: благання «Прагну Тебе». А насправді… і цього не можна.
Теорія кармелітської молитви (назвемо її коротко «Внутрішній замок») створює певний образ святої Терези Авільської, який можна легко спростити. Але це не так. У своїй глибині він виявляться премудрим, прекрасним і надправдивим.
Отець Йоахим Бадені часто розповідав такий анекдот: прийшла до нього якось одна пані, яка йшла шляхом кармелітської духовності, і каже, що вона вже в четвертій кімнаті й не знає, як перейти до п’ятої. Тоді Йоахім, якому кармелітський шлях був взагалі чужий, подивився на неї і сказав: «А навіщо ж ти туди входила?»
Насправді метод кармелітської молитви — це трохи інакша версія lectio divina з урахуванням концепції, розробленої у своїй піковій формі Терезою Авільською та Йоаном від Хреста — в один той самий час, у дивному поєднанні.
Приготування до молитви таке саме, як і в lectio divina, тобто наше джерело — це Святе Письмо, з якого ми відомими з lectio методами вибираємо фрагмент.
І.Оживляємо духовну чутливість
У кармелітській духовності молитва — єдина життєва мета. Не засіб, не шлях проголошення чи метод пізнання догматів, вона само по собі — мета. В Кармель люди приходять для того, щоб усе їхнє життя стало молитвою.
Отже, те, що вони називають «оживленням духовної чутливості», пов’язане з цілим життям — укладеним так, що відколи пробудишся, все зводиться до часу, коли будеш молитися; а коли ввечері закінчиш молитися, то лише для того, щоб заснути і наступного ранку знову встати до молитви. Молитва перестає бути відрізком реальності, часом, виділеним для Бога, але все прямує до Нього. Все є паралельним часом молитви — схоже на ісихазм, — незалежно від того, чим займаєшся, — це молитва. Але,на відміну від ісихазму, кармелітська молитва має кульмінаційну точку. Ісусова молитва триває 24 години на добу, в ній немає кращих чи гірших моментів, але неустанно триваєш у такій молитовній послідовності. Натомість у Кармелі є центральна точка, кульмінація, до якої ця молитва готує, після чого все повертається до життя і знову скеровує людину до чергової молитви.
Характерна риса духовності святої Терези Авільської — це стати в присутності Христа, але дослівно. Тереза в своїх творах постійно посилається на образ Ісуса — реального уявлення тілесності, риси втіленого Бога, який став людиною.
Щоб не бути голослівним, процитую Терезу, яка пише до своїх сестер так:
«Нехай душа стане в присутності Христа так, немов би бачила б Його очима, і нехай постійно тримається Його товариства. О сестри, не здатні довго роздумувати і утримувати думку без постійних відволікань, — я не вимагаю від вас великих про Нього роздумів, про сутність Бога, ні напруженої роботи розуму, ні досягнення прекрасних думок і почуттів. Хочу тільки, щоб ви на Нього дивилися! Звикніть дивитися!» (Життя).
Цей короткий фрагмент прекрасно показує, що має на увазі Тереза. Вона не обстоює ідею Непізнаного Бога, Недосяжного Бога, — але Бога близького. Таким є тільки Христос.
Тому Тереза завжди посилається на Христа. Не тому, що відкидає Отця чи Святого Духа, а тому що для неї Христос через своє втілення становить єдиний шлях до Отця і Духа.
Отже, коли почнете молитися, станьте в присутності Того, кого не бачите, але про кого знаєте, що Він існує. З певним обличчям, поглядом, дотиком.
Тільки тоді можете розпочати читання, поділене на три етапи, розділених між собою молитвою до Святого Духа:
— панорамне читання — на текст, який читаєте, дивитеся немов би з гори. Бачите його загалом, розміщуєте його у Святому Письмі, в події до і в події після. Зробіть собі таку панораму.
Потім зробіть хвилинку перерви: «Духу Святий, прийди».
— читання в саду — спускаєтеся з гори так, як садівник входить до саду. Приглядаєтеся до окремих дерев, квітів, перевіряєте кожний плід, чи не червивий. Переходите від панорами до деталей.
Зверніть увагу, що вся кармелітська духовність — дуже чуттєва. Тереза каже: поїдай текст поглядом, вчепися за форму цих літер, почуй свій голос, торкайся книжки.
Потім хвилинка перерви: «Духу Святий, тільки Ти маєш ключ, щоб відкрити книгу, — прийди!».
— третє читання, тобто написання тексту подумки. Перебуваючи в саду — дивитеся поза сад. Бачите яблуко — думаєте, хто його з’їсть. Пов’язуєте інші фрагменти зі Святого Письма з цим текстом, усі взаємозв’язки з вибраним словом. Але, увага! Не входьте в ці асоціації, тільки відзначте їх. Побачте, що є такий зв’язок.
Помоліться до Святого Духа.
ІІ.Дослідження або роздуми
Саме через цей етап не кожному пасує цей метод. Тут ключ до роздумів становить «дитяче смирення». Вивчення тексту полягає на — перепрошую за формулювання — абсолютному дебілізмі. Я не хочу знецінювати, тільки хочу, щоб ви це добре зрозуміли.
Тереза каже так: у цьому дослідженні не йдеться про те, щоби придумати гарний коментар до тексту або сформулювати якусь мудру ідею. Прочитайте текст так, щоб він сам відповів вам, який він.
Приклад: Притча про блудного сина.
«І встав він і пішов він до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його!»
Ставимо запитання до першого речення: Хто встав і пішов до свого батька? Відповідь: молодший син. Що зробив молодший син? Встав і пішов до свого батька. З якою метою молодший син вибрався у дорогу? Щоби піти до свого батька. Куди пішов молодший син? До свого батька. До чийого батька встав і пішов молодший син? Відповідь: до свого батька.
Маємо перше речення.
Друге:
Хто його побачив, коли ще був далеко? Його батько. Чий батько його побачив, коли ще той був далеко? Його. Що зробив? Змилосердився. Що він зробив, коли змилосердився? Вибіг. Куди вибіг? Назустріч синові. Що зробив батько, коли вибіг назустріч синові? Кинувся йому на шию. На що кинувся йому батько? На шию. Що він зробив, коли кинувся йому на шию? Поцілував його.
Я знаю, як це звучить, але в молитовному порядку, коли просимо Бога, щоби сказав нам, який Він, можемо переконатися, що це діє. Ми маємо фразу «змилосердившись», яка нас не зачіпає, вона нам знайома і ми чули її вже 15 000 разів. Тому Тереза каже — питайтеся про речі очевидні. Хто переповнився жалем? Батько. До кого? До сина. Якщо залишитеся в такому тихому перебуванні — гарантую, вам відкриються речі, вже заїжджені, і ви зрозумієте, що означає «батько змилосердився». Що, побачивши сина, він вибігає, щоб кинутися йому на шию, хоча ще не знає — бо син ще не встиг нічого йому сказати, — з яким наміром сини повернувся: чи для того, щоб позичити трохи грошей, чи для того, щоб знову його обікрасти чи скривдити. Батько не знає, що син має на думці. Це ми вже знаємо, що буде happy end.
Але Тереза каже: перестаньте знати. Будьте, як дитина, яка вперше чує притчу і поки не набридне, питає: «А що то був за вовк?», «А звідки він взявся?»
ІІІ.Медитація
Виберіть те, що вас найбільше вразило на попередньому етапі запитань і відповідей. Мене колись найбільше здивувало «кинувся йому на шию» — попри це незнання батька, чому син повернувся. Ухопіться за те, що вас торкнулося, і залишіть все інше. Займіться тільки цим образом. Почніть це повторювати. Відчувати, нюхати, бачити. Не так, як раніше, коли ми тільки пробуджували наші почуття. Відчуйте тягар батька, який висить на шиї сина. Старий чоловік висить на шиї, а син не знає, що робити, як поводитися. Уявіть собі запах старої людини і запах тих свиней, з якими жив блудний син. Оживіть весь образ. І знайдіть себе в ньому. Якщо ви пов’язуєте цей фрагмент з якоюсь подією у вашому житті, бо ви теж кинулися комусь на шию і вчепилися в нього, як реп’ях у собачий хвіст, то займіться цією асоціацією.
IV.Внутрішня молитва серця
Маєте асоціацію? Почніть молитися цим образом.
Свята Тереза каже:
«Бо внутрішня молитва, на мою думку, — це ніщо інше, як довірливе й дружнє спілкування з Богом і постійне виливання перед Ним своїх почуттів».
У тому, що ви знайдете, не створюйте догми про те, що Бог вас любить. Увійдіть в образ батька, який вчепився синові в шию, і розкажіть Богові, що ви відчуваєте у цьому образі. Що вас радує, що засмучує, чого ви не розумієте.
Це цікаво, бо Тереза в цьому фрагменті робить такий закид домініканцям:
«Наше пізнання зовсім інакше, ніж у домініканській традиції, яка веде до розумового пізнання Бога,— це пізнання серцем».
Йдеться саме про це. Вона не хоче зрозуміти правду про Бога. Вона хоче вилити себе перед Ним, показати Богові все, що є в її серці, дати Йому доступ до всього того, що в ній відбувається в зв’язку із цим словом.
«Душа може поставити себе у присутності Христа так, ніби бачить Його очима, і поступово привчатися щораз гарячіше любити Його святу людськість і весь час триматися Його товариства; постійно із Ним розмовляти й просити Його про допомогу у своїх потребах; скаржитися Йому в своїх бідах, і тішитися з Ним у своїх радостях, щоби в цих радостях про Нього не забувала: а в цих своїх розмовах нехай не силує себе на штучно складені молитви, а мовить Йому простими словами, що відчуває, чого хоче, чого потребує. Це ідеальний спосіб для високого за короткий час поступу; і хто докладає зусиль, щоб завжди залишатися в цьому найдорожчому товаристві, користатися з нього, скільки зможе, і насправді любити Господа, якому стільки завдячуємо, той, на мою думку, вже далеко пішов» (Життя 12,2).
V.Споглядання
Коли душа вже «виплеснулася», Бог бере ініціативу на себе. Тобто, коротше кажучи, душа має закритися. Сказала, що знала, виплеснула свої емоції, активізувала почуття, звузила свої образи — і кінець. Чекає, що Бог на це.
Святий Йоан від Хреста пояснює це так:
«Як зупиняються і втомлюються ноги під кінець дороги — так і твоя душа має відпочити і відкритися, щоби прийняти Божі дари: любов, мир, світло, зміцнення» («Сходження на гору Кармель» II 12,6).
«Вчися перебувати з Богом з увагою й любовним зосередженням у цьому спокої, не турбуючись про уяву та її дію… Але якщо щось робиш, не роби цього насилу ані через старанні роздуми, тільки із солодкістю любові, більше дозволяючи Богу рухати тебе, але сам не рухайся» (пор. DK II 12,8).
Зверніть увагу, що від самого початку цього методу душу ведуть від загального до щораз більшого зосередження, а коли це нарешті стається, — кажуть свята Тереза й святий Йоан від Хреста — стоп. Тебе нема. Перестаєш діяти. Просто перебуваєш.
«Маєш навчитися перебувати в любовній увазі, зверненій на Бога, з цілковитим спокоєм розуму, хоч би тобі здавалося, що нічого не робиш. Тоді твою душу швидко пронизає божественний відпочинок, якого ти не відчуватимеш. Отже, уникай непотрібних слів, уявлень і роздумів. Не непокій душу і не виривай її із задоволення й миру в те, що будить в ній неохоту й відразу. Пам’ятай, що робиш багато, якщо заспокоюєш свою душу і утримуєш її у відпочинку без будь-якої дії і бажання будь-чого, навіть найсвятіших речей» (Пс 45,11; пор. DK II 15, 5).
«Сам Бог діє і скрито мовить до самотньої і мовчазної душі. Коли дійдеш до цього тихого зосередження, до якого кожна душа прагне, треба в ньому залишитися. Головний, хто діє, провадить і стимулює тебе йти у цьому напрямку, — це Святий Дух. Тому, коли Він помазує тебе благодаттю споглядання, скеровуй себе до щораз більшої самотності, тиші й свободи від себе. І хоча ти тут нічого не робиш, принаймні дедалі менше, то знай, що Бог щораз більше в тобі діє. Отже, старайся тоді відректися від усього і прагнути лише Його одного. Втихомир і опануй всі пожадання смаку і радості, чи то від дарів тілесних, почуттєвих, чи духовних. Щораз більше поринай у цілковиту вбогість духу» (ІІІ 44-53).
«Іноді буває, що душа, бачивши, що нічого не робить, намагається щось зробити і таким чином відволікається, наповнюється сухістю і неприємним осадом, тоді як перед тим смакувала солодкість і мир, і духовну тишу, якою Бог її приховано наповнював. І часом стається, що Бог намагається утримати її в цьому тихому відпочинку; а вона намагається з допомогою уяви й розуму діяти сама, я тоді стає як дитина, яка, коли мати хоче взяти її на руки, кричить, упирається, хоче йти сама, а в результаті ні сама не йде, ні матері йти не дозволяє… Душа, яка перебуває у такому відпочинку має знати, що, хоча й не відчуває, що йде вперед і робить поступ, рухається вперед швидше, ніж коли б ішла власними силами, бо сам Бог несе її на своїх руках. Вона йде Божими кроками, і тому їх не відчуває» (ІІІ 66).
Це «вищий пілотаж». Уступаєте Богові місце, віддаєте Йому все. Відкидаєте свої помисли. Маєте триматися одного: «Прагну Тебе» — і навіть цього «прагну Тебе» не варто триматися.
Святого Йоана від Хреста вважають найкращим, якщо йдеться про молитву. Чемпіоном світу з «оголення» душі, щоб зустріти Бога. Він — Вчитель Церкви, чиї твори, якщо йдеться про молитву, неймовірні.
Наприкінці шляху Йоан від Хреста дає нам таку вказівку: коли душа входить у стан споглядання, то має стерегтися трьох сліпців:
— сатани;
— себе;
— духовного керівника.
Це каже Йоан від Хреста, який перед тим у двох своїх книгах «товче», що без духовного керівника неможливо жити!
Коли віддаєте Богу ініціативу, то рахується тільки Він. Нікого іншого: злого, доброго чи, як у разі керівника, безумовно доброго — не можна слухати. Чиста контемпляція.
Цей етап, у всіх методах lectio divina — у кармелітській духовності чи в ігнатіанській медитації, для Отців Пустелі й ченців у габітах будь-якої масті — один і той самий. Кожен має свої «іграшки», але всі погоджуються в одному: щодо Бога всі наші «іграшки» не мають сенсу. І це те, що надає правдоподібності всім цим різноманітним методам.
На закінчення свого твору «Внутрішній замок» свята Тереза створює зовсім новий тип мислення про молитву. Її смирення полягає в тому, що, створюючи власний шлях, вона не відкидає інших. Тереза пише:
«Я не маю ні наміру, ні думки [переконувати], що те, що я тут скажу, так влучно висловлено, аж має служити безпомилковим правилом. Така претензія у складних речах була б абсолютно недоречною. У духовному житті й прагненні досконалості є різні шляхи. Можливо, про якийсь із них я зможу розповісти щось, що зможе переконати і відповідатиме потребі тих, хто це читатиме. Для тих, хто, перебуваючи на цьому шляху, того, що я скажу, не зрозуміє, це буде доводом того, що їхній шлях значно кращий».
Вона точно знає, що немає такого, як ідеальний рецепт молитви.
Переклад CREDO за: о.Адам Шустак, Stacja7
Читайте також попередні публікації:
7 способів медитації. Ігнатіанська медитація
7 способів медитації. Lectio divina
7 способів медитації. Метод блаженного Шарля де Фуко
7 способів медитації. Францисканський метод
7 способів медитації. Намет зустрічі
фінансово.
Щиро дякуємо!
