В американському видавництві «HarperCollins» вийшла книжка відомого нью-йоркського психіатра, доктора Річарда Ґаллагера, під назвою «Ворожі демони: мої 25 років праці психіатром, який досліджував одержимість, атаки диявола та паранормальні явища» («Demonic Foes: My Twenty-Five years as a Psychiatrist Investigating Possesions, Diabolic Attacks and Paranoral»).
У книжці автор ділиться досвідом співпраці з екзорцистами. В інтерв’ю для часопису «Esquire» він розповів, зокрема, про свою віру, про «суворий процес збору доказів» і про «складну гру між наукою та духовністю».
Ґаллагер звернув увагу на спротив, який супроводжував його при написанні книжки. «З професійного погляду, писати про те, у що віриш, для багатьох людей, які працюють у цій галузі, неприйнятно. Іншою причиною сумнівів було оприлюднення історій людей, які навіть не були моїми пацієнтами», — сказав психіатр. Він підкреслив, що доклав усіх зусиль, щоби «приховати їхні дані», а також мав «отримати їхню згоду, щоб написати про їхнє життя».
Автор зауважив, що «в Америці є багато психіатрів-християн та багато інших людей у світі, які визнають існування духовного світу, але багато хто з них вагається, чи треба взагалі про це говорити». Вони дотримуються принципу, що це тільки маленький струмочок у великій річці, якою є допомога у галузі психічного здоров’я, і ці незрозумілі явища, можливо, краще залишити для себе. «Багато з них також мають невеликий досвід і не читали літературу на цю тему», — розповідає Ґаллагер.
Водночас він визнає, що в Нью-Йорку та Каліфорнії діє багато псевдоекзорцистів і шаманів, які хочуть лише збагатитися. Схоже явище так званих альтернативних екзорцистів і цілителів було кілька років тому у Франції. Автор запевняє, що «майже ніколи не зустрічав людей, які б користувалися такими послугами (платними) і в результаті були духовно звільнені».
Католицьке коріння та знайомство з багатьма священниками привели його до співпраці з Міжнародним товариством екзорцистів, де він від початку служить психіатром-консультантом у справах розрізнення між психічними хворобами та одержимістю.
На думку автора, одержимість не обов’язково стосується тільки людей, пов’язаних із релігією. Це також може спіткати і агностиків, і атеїстів. «Причина одержимості, незалежно від того, віруюча людина чи ні, — це серйозне звернення до чогось злого: “занурення в темряву” окультизму, яким, наприклад, є сатанізм», — роз’яснює науковець. Він пояснює, що ці люди зазвичай очікують взамін якоїсь винагороди, але рано чи пізно усвідомлюють, що це була “дурна спеціальна пропозиція”».
І тут виявляється, що тим, хто раніше у щось вірив, легше повстати і сказати: «ні, я не хочу знову чините це зло, не хочу знову віддаватися сатанізму». Атеїсти ж, на жаль, взагалі не знають, куди звернутися по допомогу. Багато екзорцистів вважають, що їхній «успіх» на 90% залежить від зусиль самого пацієнта і тільки 10% — це заслуга екзорциста.
Переходячи до демонів, яких він бачив, психіатр підкреслив, що вони воліють не показуватися, постійно брешуть і намагаються погубити людину, щоб привести її до духовної смерті. В стародавній грецькій культурі, мислення якої перейняли деякі єврейські та християнські письменники, вважалося, що демони «прагнуть бути маленькими божками, які володіють людьми». Натомість сьогодні багато людей стверджують, що одержимість — це просто психічна хвороба. «Я, однак, вважаю, що між цими двома поняттями є суттєва різниця. Психічно хворий не в змозі раптом заговорити іноземною мовою (наприклад, вільно розмовляти латиною) і не має надлюдської сили», — свідчить автор.
У своїй книжці Ґаллагер наводить приклад одержимої жінки вагою близько 50кг, яка жбурнула об стіну понад 100-кілограмового лютеранського диякона. Одержимі також володіють прихованими знаннями: наприклад, розповідають, у що одягнений священник, який живе за 100км. Психіатр поділився власним досвідом щодо цього. Якось вночі він не міг заснути через котів, які билися. Він вирішив їх розділити і замкнути в окремих кімнатах. Наступного до нього дня прийшла разом зі священником така собі Джулія і перше, що вона запитала, було: «Як почуваються два твої нічні коти?»
Напевно найбільша проблема у випадку одержимості та інших паранормальних явищ — це «складна і делікатна гра між наукою та духовністю», — каже Ґаллагер. Завжди можна сказати: «Я не вірю в це через брак наукових підстав», зауважує він. Психіатр також звертає увагу, що «науковий метод», такий, який він сам засвоїв під час навчання ц Єльському університеті, ґрунтується на «методологічному натуралізмі» (methodological naturalism), тобто відкидає дію духовних сил, оскільки їх неможливо дослідити так само, як матеріальний світ. Їх не вийде пізнавати експериментально ані проводити над ними досліди.
«Люди не розуміють ширшого визначення науки, яка в західному світі стала тільки знанням. Не все на світі можна дослідити лабораторним шляхом і рентгенівськими променями. Є ще також розповіді людей, зокрема 400 екзорцистів із Міжнародного товариства, з якими я співпрацюю. Чи вірю я їм? Чи мають вони рацію? Не вірив би, якби не мав спільного з ними досвіду», — закінчує своє інтерв’ю нью-йоркський психіатр.
фінансово.
Щиро дякуємо!
