«Єпископ Голлівуду» про Покров Богородиці

Роберт Баррон, єпископ-помічник римо-католицької дієцезії Лос-Анджелеса, відомий відеоблогер, один з найпопулярніших авторів на Амазон, у своїй книжці «Католицизм», поміж інших тем, розповідає про те, чому Марію називають Богородицею і що означає Її покров:

«Ісус, помираючи на хресті, подивився на Свою Матір та улюбленого учня і сказав Марії: «Жінко, ось Син Твій», а тоді промовив Йоанові «Ось Матір твоя» (Йо. 19:26-27). Сказано, що «від тієї хвилі учень узяв Її до себе» (Йо. 19:27). Цей текст підтверджує давній переказ про те, що Йоан взяв Марію з собою у мандрівку до Ефесу в Малій Азії, де вони обоє дожили віку. Власне, поряд з Ефесом на верхівці високого пагорба на березі Егейського моря стоїть скромне житло, яке традиційно вважають домом Марії. Року 431 Церква скликала Собор в Ефеському храмі, щоб розсудити запеклу суперечку щодо природи Ісуса, але дискусія зосередилася на технічному питанні стосовно Марії – чи можна Її називати Теотокос, тобто Богородицею. Отці, що брали участь у Соборі, намагалися точніше зрозуміти Ісуса, саме розбираючи розмову, яка відбулася між Дівою з Назарету й ангелом, який приніс Їй Благу Вість.

Передісторія скликання Ефеського Собору дивовижна. Почнімо, знов таки, з розмови у Филиповій Кесарії, коли Ісус запитав Своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» Це запитання, зокрема у світлі Воскресіння, не давало спокою членам давньої Церкви, найкращі уми того часу намагалися знайти на нього якнайточнішу відповідь. Деякі важливі кроки було зроблено на Нікейському Соборі 325 року, коли Ісуса проголосили ὁμοούσιος (гомоусіос), тобто єдиносущним із Отцем, а також на Константинопольському Соборі 381 року, коли цей постулат підтвердили. Проте у 420-х роках спалахнула суперечка довкола вчення Несторія, який був патріархом Константинополя і вельми поважним богословом. Під впливом Антіохійської школи, представники якої наголошували на людськості Ісуса, Несторій стверджував, що в Христі в такому собі моральному союзі поєднуються дві окремі особи – одна божественна, а інша людська. Тому Марію, яка відповідала тільки за людське начало в Ісусові, можна називати лише Христотокос (Христородицею), а не Теотокос (Богородицею). Власне, Несторій вважав це друге означення найвищим святотатством, адже це означає, що проста людина мала якусь вищість над Богом. Інший богослов-важковаговик патріарх Олександрійський Кирило так розлютився через учення Несторія, що назвав патріарха Константинополя єретиком. Ефеський Вселенський Собор було скликано, щоб розв’язати цю суперечку.

Після тривалих дебатів улітку 431 року, Отці Собору виснували, що Ісуса не можна трактувати як людину з особливо сильним зв’язком з Богом, адже тоді Він був би одним із верховних святих, але аж ніяк не воплоченим Сином Божим. А якби Він сам не був божественним, то потребував би спасителя так само, як усі. А це означає, підсумували вони, що Несторій хибно заперечує те, що Марія – Теотокос, адже, якщо Ісус божественний, а Марія – Ісусова Матір, то Її можна і треба називати Богоматір’ю. Щодо Несторієвого закиду про святотатство такого звертання, Отці Собору сказали, що Марія є Матір’ю не Ісусової божественності, а самого Ісуса, який є божественним. Історики пишуть, що коли цю ухвалу оголосили прилюдно, ефесяни відповіли втішною факельною ходою вулицями міста. Мабуть, ці прості християни не втямили всіх богословських тонкощів постанови Собору, але інтуїтивно зрозуміли, що вона уславлює Діву Марію, яку вони любили, і яка колись мешкала поміж них, – тому й святкували. (…)

Слугиня Господня, що стала Матір’ю Церкви, є найскромнішим з інструментів, а отже – найефективнішим. Ганс Урс фон Бальтазар стверджував, що життя Марії є взірцем усього церковного життя і служіння. Він мав на увазі, що Її «fiat» (лат. «нехай зо Мною станеться по твоєму слову») відкриває сотворений простір, в межах якого Бог може орудувати. Свобода Марії, що Її вона цілком віддала Богові, стає передумовою можливості всіх форм служіння і проповідування в житті Церкви. Петрове служіння через управління, Йоанове служіння через молитву і споглядання, Павлове служіння через богословлення і євангелізацію – так би мовити, царське, священниче та пророче служіння – зрештою зводяться до взірця Марії. Ось чому в християнському мистецтві середньовіччя і раннього нового періоду Марію часто зображають із захисним покровом, який Вона простирає над усім сущим. Це не сентиментальне благоговіння, а виважене представлення Марії, Матері Церкви».

Нагадаємо, що книжка «Католицизм. Мандрівка до серця віри» є першою частиною масштабного мультимедійного євангелізаційного проєкту «Католицизм», до якого входить також десятисерійний документальний фільм і навчальна програма, яку невдовзі презентують в Україні. За розвитком проєкту можна слідкувати в мережі «Фейсбук».

Українською мовою світовий бестселер видало Згромадження Сестер святого священномученика Йосафата УГКЦ спільно з видавництвом «Свічадо».

Довідка

Роберт Еммет Баррон (19.11.1959) – єпископ-помічник католицької дієцезії Лос-Анджелеса, проповідник, письменник і богослов. Він один з найпопулярніших авторів на Амазон, кореспондент із релігійних питань для NBC, коментатор для телеканалів FOX News, CNN і EWTN. Роберт Баррон – засновник всесвітньої медійної християнської організації «Word on Fire», яка за допомогою інструментів нових медій сягає мільйонних авдиторій, навертаючи людей до Католицької Церкви. Його регулярні відео на ютубі зібрали понад 50 млн переглядів, а на сторінці у мережі «Фейсбук» він має понад 2 млн підписників. Роберт Баррон виступав з лекціями перед працівниками компаній Фейсбук, Ґуґл й Амазон, був серед основних доповідачів на багатьох конференціях і заходах у різних куточках світу. Найновіший проєкт єпископа – Інститут Євангелізації «Word on Fire Institute» – ще один осередок духовного та інтелектуального розвитку і формації задля проголошення Христа у сучасному світі через культуру та мистецтво.