Погляд

Архієпископ Мосулу: «У терористів — свій власний Бог, і це не наш Бог!»

25 Листопада 2020, 16:57 395

На тлі нещодавніх терактів, що вразили Францію та Австрію, іракський архієпископ Наджиб Мікаель ОР, нещодавно номінований Європаламентом на премію Сахарова, заявляє, що Старий континент винен у просуванні радикального ісламу в світі.

Архієпископ Наджиб — один із найвідоміших діячів, пов’язаних із трагедією масової втечі іракських християн у серпні 2014 року, коли так звана Ісламська держава захопила контроль над рівнинами Ніневії.

У ніч із 6 на 7 серпня, коли джихадисти продовжували свій похід, знищуючи все на своєму шляху, Мікаель зміг урятувати незліченні цінні християнські рукописи й архіви з домініканського монастиря в Мосулі. Після безпечного зберігання в Ербілі, столиці Іракського Курдистану, всі документи було оцифровано, а згодом виставлено у Франції та Італії.

Повернувшись до Мосулу в 2017 році, після чотирьох років кривавої війни між іракськими силами та ІДІЛ, архієпископ Мікаель намагається підняти свій регіон із попелу. Але оскільки він розраховує на підтримку західних християн, то не приховує занепокоєння просуванням радикального ісламу в Європі та одночасним вилученням з її культури всіх елементів, що створили західну цивілізацію.

Пропонуємо вашій увазі основні тези інтерв’ю, яке він дав виданню National Catholic Register.

Зараз повернення християн до Мосулу відбувається дуже повільно. 60 сімей — це ніщо порівняно з 55000 родин, що проживали тут раніше. Для відновлення християнського життя тут потрібна зміна геополітичного контексту, бо зараз ми розірвані між Іраном і Туреччиною, які бажають наших територій. Для Ірану Ніневія — це стратегічне місце, що пов’язує його з Сирією та Ліваном. Президент Туреччини Ердоґан, своєю чергою, мріє про відновлення Османської імперії, для чого йому потрібен і Мосул. Це поверне нас до жахливих часів загарбницьких війн 500-річної давнини, і це дуже лякає християн.

Ми втратили все в Іраку та на Близькому Сході. І я не хочу, щоби Франція та Європа так само втратили все. Існує сила темряви, втілена в людях, далеких від Бога, далеких від людяності й від усього, що становить суть релігії. Я говорив це протягом десятиліття і наполегливо повторив це в Європарламенті після того, як у Європі сталася хвиля нападів. Я знаю, що в Іраку зараз усе ще є кілька тисяч джихадистів, які прагнуть дістатися Європи через Туреччину на хвилі імміграції з Сирії.

Проблема мігрантів — не лише гуманітарна, а й політична. Те, що зараз відбувається у Франції чи деінде, насильство й тероризм, — це не лише питання ісламу. Це також випливає з прагнення ісламістів до вторгнення і дестабілізації політичної та правозахисної системи в Європі загалом. І для цього використовується релігія як найпростіший спосіб.

Радикальний іслам не може адаптуватися до такої країни, як Франція, трьома основними принципами якої є «свобода, рівність, братерство». Тексти Корану, відомі як мединські сури, закликають до створення єдиного людства, об’єднаного єдиною релігією. Тексти, що стосуються життя пророка Мухаммеда в Мецці — тобто мекканські сури, — набагато спокійніші, оскільки там ідеться про те, що «хто вбиває одну людину, той убиває все людство», та про повагу до чужої релігії. Проблема в тому, що ці тексти давніші і їх перекрили більш жорстокі мединські сури.

Більшість мусульман Європи покладаються на мекканські сури як на основу інтеграції, але самі по собі вони вже не діють у більшості ісламських країн, від Саудівської Аравії до Єгипту. Організації, подібні до ІДІЛ, використовують мединські тексти як підставу для терору. За моєї молодості в Мосулі закони шаріату не застосовувалися і 90% жінок не носили нікаби. Однак ці шкідливі ідеології зараз повертаються і поширюються у школах аж до Європи. І ми їм це дозволили.

Гостинність до мігрантів — це чеснота, християнська у своїй основі. Але ми не повинні ставати жертвами насильства, тому повинні тримати очі розплющеними і бути реалістами. Належить боротися з радикальним ісламом через освіту і правосуддя, щоб допомогти самим мусульманам звільнитися від ідеологій, які паплюжать ім’я Бога. У терористів — свій власний Бог, і це не наш Бог.

Я вважаю, що європейські закони мають бути змінені для того, щоб людей, які не бажають допасовуватися до звичаїв країни їхнього перебування, можна було повернути назад. Якщо їх не приймають — це свідчить, що вони терористи, а отже, мають бути ізольовані від своїх родин, від середовища, яке сприяло їхній радикалізації, і пройти реабілітаційні програми. Це єдине рішення для захисту європейського населення.

Не Європа попросила ісламських радикалів приїхати. Вони могли поїхати жити до країн, близьких до своїх релігійних та ідеологічних переконань. Але ці люди приїжджають щоб дестабілізувати ситуацію зсередини — і також нашкодити мусульманам, які приїхали в Європу, щоби звільнитися від ісламістської культури, яка позбавляє людей свободи.

На щастя, не всі мусульмани та іммігранти — радикали. У мене є багато друзів-мусульман, які не поділяють екстремістських поглядів і мають вільний дух; але з огляду на сучасну реальність своєї країни, вони не є справжніми мусульманами.

Європа зробила помилку, відрізавши себе від власного духовного та культурного коріння, бо це послабило її. Дерево без коріння обов’язково всохне. Європа — це не тільки християнство, але й греко-латинська цивілізація, в якій вже існували такі поняття, як справедливість, закони та громадянство.

За останні десятиліття до Європи іммігрували люди з різним культурним та релігійним походженням. І лише прихильники політичного ісламу намагаються нав’язати свій спосіб життя корінному населенню. Європа повинна скористатися наявністю значного числа мусульман на своїх землях, щоб допомогти їм звільнитися і поважати релігію країн, які їх приймають.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Мосул
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: