Скотт Кольєр із Денвера (штат Колорадо) любив мотоцикли й швидкість, гучні компанії та веселощі. Він мав прихильність до людей, що не вписувалися у колектив, до диваків і чужинців — і привів багатьох із них до Бога.
Однак сам чоловік вважав, що почав жити по-справжньому лише після того, як дізнався, що хворий на рак IV ступеня. «Ідеєю мого життя було проїхати мотоциклом до самої Аляски [що Скотт і зробив]. Божа ідея щодо мого життя полягала в тому, щоб я позбувся раку всередині моєї душі», — казав він.
Духовне зцілення Скотта розпочалося зі знайомства з сусідкою, яка недавно втратила чоловіка (теж помер від раку), та її дітьми. З часом він став хрещеним батьком її молодшої донечки й наполіг, щоб дівчинка навчалася у католицькій школі. Мірою того, як міцніла його власна віра, незворотні процеси в його організмі посилювалися. У лютому 2018 року Скотт дізнався, що хворий на рак. Перша операція виявила велику пухлину та метастази по всьому животу. Лікарі дали йому від кількох тижнів до кількох місяців життя — і це стало для Скотта початком не лише тілесної, а й духовної битви, спрямованої на очищення власного серця для прощення та примирення з ближніми.
За словами батьків, він з дитинства був дуже чутливим, тому легко ображався. Довгі роки він тримався осторонь батьків, часто розривав стосунки з друзями під впливом гніву. Він також боровся з серйозною депресією, що змушувала його ставити під сумнів власну цінність в очах Божих.
«Любов давалася йому непросто, — каже отець Майкл О’Лафлін, який був нововисвяченим священником, коли вперше зустрів Скотта. Незважаючи на те, що він мав багато знайомих, Скотт часто почувався зайвим серед них, а тому легко розчаровувався у стосунках. — Він вимагав чогось глибшого. Він очікував чогось глибшого».
«Більшу частину свого життя я хотів змінити все, — сказав сам Скотт. — Я був дуже нещасним. Я все життя боровся з депресією. Я ненавидів свою [корпоративну] роботу. До хвороби я постійно хвилювався і переймався, божеволів через найменші дрібниці».
Після встановлення діагнозу, на лікарняному ліжку, Скотт замислився про те, що він повинен помиритися з близькими. За допомогою духовного керівника він зрозумів, що потребує і внутрішнього лікування, звільнення від своєрідного духовного раку. Знаючи, що йому залишилося мало часу, Скотт почав телефонувати й писати повідомлення тим людям, яких колись образив — або які образили його. Він зустрічався з колишніми подружками, з друзями, з керівниками, у яких колись мав невдалий досвід роботи. З часом кількість людей, які прийшли провідати його у лікарні, зросла так сильно, що черга тягнулася вздовж усього лікарняного крила.
«Я не думаю, що хтось із нас розуміє всю глибину зробленої ним роботи, цінність щоденної праці, яку він вклав у справу пробачення», — каже отець О’Лафлін.
Незабаром Скотт зв’язався зі своїми батьками, щоб налагодити з ними стосунки. «Найбільше я боялася, що він помре на самоті, — згадує Лінн Кольєр, його мати. — Це було таке полегшення, коли він покликав нас, щоб помиритися». Його батьки переїхали до Колорадо, щоб бути з сином протягом усього лікування і доглядати його, коли він потребував допомоги.
За рік до встановлення діагнозу Скотт залишив роботу в пошуках чогось більш значущого. Він почувався так, ніби виживає, але по-справжньому не живе. «Саме рак змусив мене викорінити багато того, що не давали мені жити, — сказав він. — Весь біль, із яким я жив більшість свого життя, уся боротьба, неспокій, труднощі, депресія — усе це зникло. Рак немов став духовною відповіддю на мої старання».
Під час хвороби Скотт навчився довіряти Богові по-новому. Він зрозумів, що Бог добрий, і що Він завжди любив його у той спосіб, якого він не розумів. Скотт усвідомив, що його власна цінність походить від Бога, а не від інших людей. Коли у січні 2019 року лікарі оголосили, що він вільний від раку, багато людей назвали це справжнім дивом.
«Він пройшов серйозний шлях, — сказав отець Френсіс Тереза з Конгрегації святого Йосифа, який вперше зустрівся зі Скоттом майже 20 років тому, коли той розпізнавав своє покликання в новіціаті. — Я вірю, що це було диво. Я думаю, що це було диво навернення, і це найважливіше».
Вилікувавшись, Скотт продав своє майно, включно з будинком, мотоциклами і всім, що було для нього цінним раніше. Він захотів пройти Аппалачською стежкою, щоби послухати, що Бог вкладе йому в серце для наступного розділу його життя. Але через кілька днів після початку мандрівки він знову захворів. Наприкінці липня 2019 року в нього повторно виявили рак — і менше ніж за рік Скотт відійшов до Бога в оточенні родини та близьких. «Він скорився Богові, як Йов, — сказав отець О’Лафлін. — Він бачив зі святою, ревною двозначністю, що прославляв би Бога як своїм життям, так і смертю».
«Коли він знову захворів, я якось заговорив про смерть і сказав йому: “Мені буде дуже, дуже сумно, якщо це станеться”, — згадує Джонатан Карлсон, друг Скотта. — Він подивився на мене, і ми обоє заплакали. Він сказав: “Я насправді не хочу помирати, але якщо цього хоче Бог, значить, усе гаразд”».
Скотт помер 8 червня 2020 року у домі своїх батьків. У спадок ближнім він залишив дружбу, почуття гумору та прагнення до прощення. Останні два текстові повідомлення, які він надіслав отцеві О’Лафліну, були про прощення. Він відправив їх з інтервалом у три тижні, і вони стосувались двох людей, яких він усе життя намагався пробачити. «Це були прості повідомлення: “Я прощаю цій людині за це” і “Я прощаю тій людині за те”», — згадує священник.
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
