На початку Адвенту Церква запрошує нас вирушити в дорогу і розпочати приготування до приходу Ісуса. Але як саме ми маємо приготуватися — і як, насамперед, приготувати своє серце?
Навіть якщо Адвент позначений духом каяття та певного аскетизму, насамперед — це час радісного очікування. Чого ж саме ми чекаємо? І як?
Приготуймо наші серця на прихід Бога, який став людиною
Під час Адвенту ми чекаємо і готуємося до приходу Христа у Його Різдві. Це здається очевидним, — але, можливо, ви вже чули від когось із дітей (швидше, від підлітків, ніж від молодших) заперечення щодо такого підходу, який здається їм штучним: «Навіщо ці приготування до Різдва? Ісус народився давним-давно і не повернеться 25 грудня. На свята все буде так само, як і щороку: нічого нового не станеться. Життя після свят — таке ж саме, як і до нього: і надалі ставатимуться тяжкі події, люди страждатимуть, і надалі будуть війни».
Вони, як і багато дорослих, у глибині душі думають: «Різдво — це для дітей. Ми вже не мріємо. Ми точно знаємо, що свята нічого не змінять». Для таких людей Різдво — це вигадка, яку придумали, щоб дозволити дітям мріяти, або звичайне вшанування пам’яті: ми робимо «ніби», але це не має нічого спільного з тим, як виглядає сьогодні наше справжнє життя, наше повсякдення. А час Адвенту зводиться до матеріальних приготувань до свят.
Це правда: через своє втілення Божий Син увійшов в історію — народився у Віфлеємі, причому тільки раз, і не «відроджується» щороку знову на Різдво. Але народження Ісуса — це подія, яка стосується не лише Його сучасників. Ісус народився не тільки для Марії, Йосифа, пастухів і трьох царів. Він народився для мене, для тебе, для кожного з нас.
Навіть якщо я не можу, як пастухи, піти до ясел, то запрошений споглядати і адорувати Його так само, як і вони. Не роблю це «ніби». Це сьогодні, в моєму житті, я можу прийняти таємницю Втілення і жити нею. Ісус, який народився у Віфлеємі з любові до мене, — справді живий і присутній. Ясла, сіно і пхикання Немовляти — все це сталося «вчора»; але Ісус, який став людиною задля мене, — це вже сьогодні.
І саме це — квінтесенція свят Господнього Різдва. Іншими словами, під час Адвенту ми готуємо не колиску для новонародженого, а своє серце, щоби прийняти Бога, який став Людиною. «Але ми вже робили це минулого року! Немає сенсу це повторювати!» — Минулого року? Звісно, але не тільки минулого, бо кожного дня ми запрошені приймати Ісуса. Але ми не приймаємо Його раз і назавжди — й ніколи не приймаємо Його достатньо. Це не щось, що закінчується. Отже, як приготувати своє серце для таємниці Божого Народження?
Три слова-ключі, які зададуть ритм очікування
Молитва, вбогість і терпеливість мають стати нашими провідниками на шляху до Божого Народження.
Молитва — завжди й насамперед. Сімейна і особиста. Необхідно в ці чотири тижні, які відділяють нас від Божого Народження, більше часу присвятити молитві. Це можливо для кожного, але кожен сам має зрозуміти, як це зробити. Просімо про допомогу Божу Матір, яка пережила дев’ятимісячний «Адвент» — від Благовіщення до Народження. Не соромтеся взяти в руки вервицю — par excellence молитву вбогих і малих. Роздумуйте над уривками Святого Письма, які Церква дає нам у час Адвенту. Повторюйте, приміром, під час сімейної молитви псалми, які розповідають про очікування та надію Божого народу.
Убогість — достатньо подивитися на ясла і простоту пастухів, які перші були запрошені на зустріч із Месією, щоби зрозуміти: нам потрібне вбоге серце, щоб пізнавати дедалі глибше таємницю Божого Різдва. А це передбачає звільнення від своїх багатств. Вони є у кожного з нас — як у чотирирічних, так і в 50-річних. Можливо, вони не такі цінні, як золото, але створюють перешкоди між Богом і нами. Адвент — це час очищення.
Терпеливість — під час Адвенту ми запрошені до медитації над довгим очікування Вибраного народу, який тисячоліттями прагнув приходу Месії. Старий Завіт нагадує нам, що Бог не поспішає; Він, насамперед, безмежно терпеливий і милосердний. Його народ, як і кожен з нас, може дати Йому тисячі причин відмовитися від свого проекту Любові, але Бог ніколи не скаже: «І що? Нічого з цього не вийде!»
Я вчуся бути терпеливою щодня, коли зі спокоєм і радістю приймаю перешкоди, запізнення, труднощі, коли погоджуюся йти в темпі найслабшого, коли віддаю в руки Бога весь свій страх і тривоги за майбутнє, щоби повністю жити теперішньою миттю. Отже, даймо собі час добре приготуватися до Божого Народження!
фінансово.
Щиро дякуємо!
