Поради

Розуміти, але не порівнювати: правильна позиція — це спокійна позиція

31 Грудня 2020, 14:14 837 Леся Яковлева

Є така приказка: «Щоби зрозуміти когось, треба походити в його взутті». Справді, якщо у вас 41-й розмір взуття, то навряд чи ви будете спокійно ходити у 38-му розмірі. Якщо навпаки — теж.

Буває, у слова Ісуса «візьми свій хрест» або «ярмо Моє любе» християни вкладають особисті амбіції, перетворюючи страждання у єдиний сенс свого життя. В одній науковій книжці я читала гіпотезу: християни менш чутливі до страждань інших людей, бо переконані, що кожен має нести свій хрест. І люди байдуже проходять повз голодного, який просить їсти, бо «така доля, такий його хрест», «треба працювати, а не просити». Буває часто, що ми не реагуємо на складну ситуацію наших ближніх; не шукаємо виходу і з власних труднощів, бо це «мій хрест». Наприклад, якщо з чоловіком важко спілкуватися — то й не потрібно шукати порозуміння, бо «такий поганий чоловік — мій хрест».

У такій ситуації життєві труднощі й випробування можуть служити людині для того, щоб
уникати відповідальності;
привертати до себе увагу інших;
зберігати свою егоїстичну позицію.

Насправді ж — життя достатньо складне для кожного, щоб не шукати для себе нових випробувань і не поглиблювати життєвих труднощів, своїх та наших ближніх. Уже сам процес дорослішання, старіння, надбання майна, виховання дітей — є випробуванням для людини. Часто у колективах, серед знайомих і друзів є своєрідна конкуренція та «міряння» кількістю чи якістю випробувань. Наприклад, можна почути осудження: коли в людини нібито все добре, а немає настрою чи пригнічений стан — то це примхи. Але ж ми не знаємо всієї історії життя людини, ми «не можемо походити у її взутті». Або якщо людина живе у складних умовах і має випробування, то гадають, ніби вона відбуває якусь покуту за важкі гріхи.

Із моєю знайомою трапилася сумна ситуація. Коли почала хворіти її донька, віруючі родичі стали висловлюватися на тему тривалої хвороби дитини: нібито хвороба через те, що дівчинка народилася без церковного шлюбу батьків. Однак же хвороба може трапитися в будь-якій сім’ї, навіть вінчаній!

Така, напевно, природа людини, скаліченої первородним гріхом, що вона завжди прагнутиме контролювати інших, пояснювати все на свій лад, шукати смислів, зручних для власної позиції. Порівнюючи себе з іншими, ми
насамперед: створюємо власне бачення світу (яке може бути помилковим);
знецінюємо свої досягнення та свій індивідуальний шлях;
набуваємо негативні емоції;
творимо собі помилкове сприйняття ближніх.

Наприклад: потреба побудувати такий же будинок, як у сусіда, може вартувати вам здоров’я, часу, сил. Ваш сусід був готовий віддати це все за втілення своєї мрії. А ви готові?

В порівняннях з іншими людьми бувають і позитивні моменти — якщо це спонукає до розвитку та переоцінки свого життя. Звісно, страшно жити в хаосі та невизначеності; але це не привід створювати власне бачення всемогутності і порядку. Потреба все оцінювати і порівнювати підвищує рівень невротичності, а потреба постійно висловлювати свої тлумачення іншим ще й ускладнює стосунки з оточенням. Тому необхідно вчитися приймати дійсність безоціночно, як факт, який відбувається без нашого контролю і втручань.

Вміння сприймати безоціночно дарує спокій та усуває емоційне напруження. Висловлювати судження стосовно інших не має сенсу, бо в кожної людини своя готовність сприйняти цю інформацію. Іноді ми можемо говорити дуже мудрі речі, але людина не готова їх чути, і ми тільки ускладнюємо стосунки своїми надмірними стараннями.

Спочатку я маю оцінити себе, якщо хочу дати оцінку чиємусь життю або вчинкам.
Як на мене впливає чиєсь життя?
Чому мене це взагалі стосується?
Чим я незадоволений щодо себе?
Чому я так реагую на чужі проблеми?
Чого мені бракує?
Який прихований зміст моєї поради?
Чи я хочу мати контроль над іншими?
Чи я хочу підкреслити свою значущість?
Чи моя порада спрямована на благо іншої людини: застерегти, заспокоїти?

Постійний неспокій через порівнювання себе з іншими, невдоволення своїм місцем у житті та знецінення себе й інших — показник моєї недовіри до Бога, до себе та до свого життєвого шляху. Адже життя більше не повториться, і не буде другого шансу бути задоволеним і радіти тому, що вже маєш.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: