Драма Христа. Папи римські — про чесноту надії

На початку нового року ми завжди плекаємо нові сподівання, прагнучи, щоб у майбутньому все йшло краще, ніж у минулому.

Про другу богословську чесноту часто говорили Вселенські Архієреї останнього періоду: кожен у різних контекстах, але завжди з однаковою духовною наснагою. Їхні слова нагадує Vatican News.

«Як християни, втікаймо від фаталістичної чи магічної ментальності: знаємо, що справи підуть краще мірою того, наскільки ми з Божою допомогою спільно трудитимемося задля спільного блага, поставивши у центрі найслабших і знедолених», — нагадував Папа Франциск після молитви «Ангел Господній» у першу неділю 2021 року. У своїх заохоченнях він наслідує попередників на Петровому престолі, які не втомлювалися нагадувати своїм сучасникам про чесноту надії.

Бенедикт XVI: молитва живить надію

У своїй другій енцикліці, опублікованій 30 листопада 2007р., папа Бенедикт XVI пише про християнську надію не як індивідуалістичну, а як спільнотну, яка завжди та за будь-яких обставин покладається на Божу допомогу. Проповідуючи під час Святої Меси в Попільну Середу 6 лютого 2008р., він підсумовує цей документ такими словами: «В енцикліці Spe salvi я вказав на молитву і страждання, а також на дії та судження як “місця навчання та практикування надії”. (…) Молитва живить надію, бо ніщо інше так не відображає дійсність Бога у нашому житті, як молитва з вірою. Навіть у самотності найтяжчого випробування ніщо й ніхто не може перешкодити мені звернутися до Отця “в таємниці” мого серця, де Він єдиний “бачить”».

Святий Йоан Павло ІІ: учасники будування Божого Царства

Святий папа Йоан Павло ІІ говорить про надію як про активну учать у будуванні Божого Царства. Звертаючись до вірних після молитви «Ангел Господній» у неділю 24 грудня 1989р., він зазначив, що в надвечір’я Різдва християни готуються прийняти Христа, «який приходить до нас як Спаситель світу».

«Ми знаємо, — наголосив він, — що Він приходить із духовною силою, яка здатна перемінити й оновити всесвіт. Ось чому ми впевнені, що наша надія не буде марною: сам Христос є гарантом її остаточного здійснення. Однак Він хоче, щоб ми брали активну участь у ділі, започаткованому з Його приходом у світ: Він хоче, щоб ми також співпрацювали у відкупленні. Віруюча людина очікує всього від Христа; але, незважаючи на це, докладає зусиль так, немов би все залежало від неї. Це надія, яка повинна надихати християнина у щоденному старанні втілювати євангельські цінності».

Святий Павло VI: Христос — людина надії

У бурхливі сімдесяті роки минулого століття, звертаючись до молодих поколінь, спраглих надії на кращий світ, папа Павло VI говорив про Христа як про справжню «людину надії». У Вербну Неділю 26 березня 1972р. Папа Монтіні нагадав про сумнів, який виник у мешканців Галілеї: чи справді Христос був Месією, чи ні. Папа зазначив, що драма Христа розгортається, власне, навколо цієї альтернативи, — і не тільки Христа, але й усього людства, бо в цій драмі вирішується, чи Христос насправді є тим, кого послав Бог, чи Він є Спасителем світу, чи є тим вузлом, у якому зосереджені та вирішені всі життєво важливі питання людини. Павло VI закликав вірних пригадати сцену входу Ісуса в Єрусалим, де всі люди, а серед них найперше молодь, визнають і проголошують Його: «Так, Він — Месія, син Давида, людина минулої надії та майбутньої надії, центральна людина, основна людина, людина, в якій зосереджуються долі людської історії, Той, Хто розкриває та сповняє давні й майбутні пророцтва; людина-Бог нашого спасіння».

Пій XII: світанок надії

Церква плекала надію також і в критичні моменти. Папа Пій XII у своєму Різдвяному радіопосланні 1944 року говорив про світанок надії, який ставав провісником закінчення збройного конфлікту:

«Нехай буде благословенний Господь! Із жахливого стогону болю, з самого лона нестерпної туги пригноблених людей та країн постає світанок надії. У множині благородних умів, що постійно зростає, зроджується дедалі чіткіша думка і тверда воля: зробити цю світову війну, це загальне потрясіння, моментом, із якого почнеться нова епоха для глибокого оновлення, повної реорганізації світу. Таким чином, у той час як армії продовжують змагатися у смертоносній боротьбі, використовуючи дедалі жорстокіші військові засоби, — представники влади, відповідальні представники держав збираються на переговорах, на конференціях, щоб визначити основні права та обов’язки, на підставі яких треба відновити спільність держав, щоб накреслити шлях до кращого, безпечнішого, майбутнього, що є більш гідним людства».

Бенедикт XVI: єдина надія — на Бога

У контексті кризи, викликаної пандемією, варто згадати слова про надію папи-емерита, які він промовив 9 червня 2008р. під час відкриття конференції на тему «Виховувати до надії», яку організувала Римська дієцезія:

«Коли Бога залишаємо осторонь — жодна річ, яка насправді стосується нас, не може знайти стабільного місця; всі наші великі й малі надії покладаються на порожнечу. Щоб “виховувати надію”, як ми цього бажаємо (…), необхідно, перш за все, відкрити Богові своє серце, свій розум і все своє життя, щоб бути Його надійними свідками серед наших братів».