Блаженний Рафал Хилінський — убогий, покірний, він найдовше служив у лодзьких Лагевниках (район Лодзі). Помер 275 років тому, а 25 років тому визнаний блаженним Католицької Церкви.
«Жебрацький єпископ» — часто чув о.Рафал від брата з кухні, коли відразу після трапези біг до кухні, щоб забрати ще теплу їжу для бідних, які збиралися біля монастирської хвіртки.
Мельхіор (таке його ім’я від хрещення) Хилінський народився 6 січня 1694 року в селі Височці в сім’ї незаможної великопольської шляхти. З дитинства відзначався великою побожністю й милосердям до бідних.
Навчався в єзуїтській школі в Познані. 1712 року, у 18 років, пішов до війська як прихильник короля Станіслава Лещинського. 1715 року звільнився з армії і вступив до ордену Братів Менших конвентуальних у Кракові. 4 квітня 1715р. прийняв габіт і нове чернече ім’я — Рафал. У червні 1717р. отримав священницькі свячення.
Потім працював у кількох францисканських монастирях, а 1728р. потрапив до Лагевників (нині — район Лодзі), де перебував до самої смерті, 2 грудня 1741р., із дворічною перервою: коли в Кракові 1736-1738рр. лютувала чума, о.Рафал став там безстрашним капеланом помираючих.
За словами свідків його життя й діяльності в інформаційному процесі для визнання беатифікації, о.Рафал Хилінський протягом усього свого життя був відомий як ревний священник, його цінували як проповідника. Він також був знаним сповідником, до якого вишиковувалися черги. Його пам’ятають як мужа ревної молитви. Він був цінований як екзорцист, який своїми постами, молитвами та впокоренням випрошував численні благодаті.
Але найбільше о.Рафал відомий як опікун бідних і потребуючих. Він давав їм одяг, їжу, а також був їхнім духовним опікуном. Цей священник заслужив на титул «єпископа жебраків», який дали йому сучасники.
Його реліквії зберігаються в храмі францисканців у Лодзі-Лагевниках.
фінансово.
Щиро дякуємо!
