Діти вміють дивитися на віру так, що стає дуже мило, смішно і… надихає замислитися!
Малі діти смішать нас своєю спонтанністю, логікою і просто-таки блискучими помилками в інтерпретації. Aleteia попросила батьків подвлитися кількома такими прикладами. Ці прекрасні слова напевно викличуть у вас усмішку, але й схилять до роздумів.
Навіть не маючи такого наміру, діти — у своєму простому і безпосередньому зв’язку з небесною дійсністю — допомагають нам поглянути на земне і небесне життя з несподіваної перспективи.
Звертаючись до домініканця в білому габіті: «Я теж займаюся дзюдо!» (Біллі, 5 років)
«Мамо, Бог у дворі!» (про єпископа, який прийшов до сім’ї на вечерю. Ромен, 4 роки)
(Вказуючи на священника, який очищав літургійний посуд після Причастя) «Ой, Ісус миє посуд!» (Луїза, 3 роки)
(Про священника в сутані) «А чому цей чоловік носить платтячко?» (Лаяна, 4 роки)
Після адорації: «А як Ісусові вдається вміститися в цю маленьку круглу штучку?» (Матильда, 3,5 роки)
«Господи, я хочу попросити вибачення, тому що скоїв багато гріхів — дуже оригінальних» (Джозеф, 4 роки).
«Це справді не моя провина, що я згрішив. Це провина Адама і Єви, бо вони вигадали гріх!» (Батист, 5 років)
«Я знаю, чому Марія одягається у блакитне. Щоб Вона була непомітною в небі!» (Констанс, 5 років)
«Мамусю, я не можу так багато їсти, бо інакше не буде місця для Ісуса в моєму серці!» (Таїс, 4 роки)
(Коли священник поклав циборій у дарохранительницю) «Мамо, він поставив Причастя в духовку!» (Фаустина, 3 роки)
Переклад CREDO за: Матільда де Роб’єн, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
