Ватикан

Слово Боже наповнює спокоєм, але не залишає у спокої

25 Січня 2021, 13:40 569 КАІ

24 січня 2021р. Церква відзначала Неділю Божого Слова, яку Папа Франциск установив Апостольським листом від 30 вересня 2019р. Учора цей новий спомин Вселенської Церкви відзначали вдруге.

На жаль, через погіршене самопочуття Святіший Отець не зміг сам відслужити цю Святу Месу. Його на богослужінні в базиліці св.Петра замінив архієпископ Ріно Фізікелла, голова Папської Ради нової євангелізації, який також зачитав проповідь Папи Франциска, підготовлену на цей день.

Ось повний текст папської проповіді.

 

 

У сьогоднішню Неділю Слова ми чуємо Ісуса, який проголошує Боже Царство. Подивімося, що Він каже і до кого каже.

Що каже. Ісус починає проповідь такими словами: «Сповнився час, і наблизилося Царство Боже» (Мк 1,15). Бог — близько; ось перше послання. Його царство зійшло на землю. Бог не перебуває, як ми часто думаємо, десь там у небі, далеко, відділений від людського існування; Він з нами. Час віддалення скінчився, коли в Ісусі Бог став людиною. Відтоді Бог — дуже близько, ніколи не відділиться від нашого людського буття й ніколи від нього не втомиться. Ця близькість становить початок Євангелія, вона є тим, що — як підкреслює текст — Ісус «казав» (в.15): Він не сказав це раз і все, Він казав, а це означає, що повторював неустанно. Істина «Бог близько» була лейтмотивом Його проповіді, суттю Його послання. Це початок і рефрен християнської проповіді, який постійно повторюється. Насамперед потрібно увірувати і проголошувати, що Бог до нас наблизився, що ми обдаровані благодаттю, «помилувані». Перед будь-яким нашим словом про Бога є Його Слово для нас, яке нам постійно каже: «Не бійся, Я з тобою. Я близько біля тебе і Я залишуся близько біля тебе».

Боже Слово дозволяє нам відчутно торкнутися цієї близькості, оскільки — як каже Книга Второзаконня — воно не далеке від нас, а близьке нашому серцю (пор. 30,14). Це рятівний засіб від страху самотності перед лицем життя. Господь існує, своїм Словом утішає, [con-sola] а це означає, що Він перебуває з тим, хто самотній. Говорячи до нас, Він нагадує, що ми перебуваємо в Його серці, ми цінні в Його очах, Він тримає нас на своїх долонях. Боже Слово наповнює нас цим спокоєм, але не залишає у спокої. Це слово розради, але і навернення. «Навертайтеся», — ось що каже Ісус одразу після того, як проголосив близькість Бога. Оскільки разом із Його близькістю закінчується час, коли ми віддаляємося від Бога та від інших, час, коли кожен думає про себе і йде вперед на свій страх і ризик. Це нехристиянське, оскільки ті, хто відчуває близькість Бога, не можуть створювати дистанції з ближнім, не можуть його байдуже відсторонити. У цьому розумінні той, хто слухає Боже Слово, отримує спасительний Божий поворот: відкриває, що життя це не час, коли треба остерігатися інших і берегти себе, а можливість вийти назустріч іншим в ім’я Бога близького. Отак Слово, засіяне в глибину нашого серця, провадить нас до засіву надії через близькість. Так сам, як Бог чинить із нами.

Погляньмо тепер, до кого мовить Ісус. Він звертається насамперед до рибалок із Галілеї. То були люди прості, які жили з трудів своїх рук, тяжко працюючи день і ніч. Вони не були знавцями Святого Письма і напевно не вирізнялися освіченістю й культурою. Мешкали в мішаному регіоні, з різноманітними народами, етнічними групами і релігіями: то було місце, найбільш віддалене від релігійної чистоти Єрусалима, якнайбільш віддалене від серця країни. Але Ісус починає звідти, не від центру, а з периферії, і робить це, щоби сказати також і нам, що ніхто не перебуває на узбіччі Божого серця. Всі можуть отримати Його Слово і зустрітися з Ним особисто. Під цим поглядом у Євангелії є прекрасна деталь, коли звертається увагу, що проповідь Ісуса настала «після» проповіді Йоана (Мк 1,14). Це таке вирішальне «після», яке визначає відмінність: Йоан приймав людей у пустелі, куди йшли тільки ті, хто міг покинути місце, в якому мешкав. Ісус, натомість, говорить про Бога в самому серці суспільства, до всіх, там, де вони є. І Він говорить не о якійсь визначеній порі чи в усталений період: Він говорить, «проходячи біля Галілейського моря», до рибалок, які «закидали невід у море» (в.16). Звертається до людей у якнайбільш звичайних місцях і часі. Ось універсальна міць Божого Слова, яке дістається до всіх і до кожної царини життя.

Але Слово також має особливу міць, тобто — торкається кожної людини безпосередньо і особистим чином. Учні ніколи не забудуть слів, які вони почули того дня над берегом озера, біля човна, своїх рідних і співпрацівників, — слів, які назавжди позначать їхнє життя. Ісус каже до них: «Ідіть за Мною, і Я зроблю так, що ви станете рибалками людей» (в.17). Він не приманює їх високими і недосяжними промовами, а звертається до їхнього життя: до рибалок каже, що будуть рибалками людей. Якби Він їм сказав: «Ходіть за Мною, Я зроблю вас апостолами, ви будете послані на цілий світ і будете проголошувати Євангеліє в силі Святого Духа, будете вбиті, але станете святими», — можемо уявити, що Йому би відповіли Петро з Андрієм. «Красно дякуємо, але краще вже наші неводи й наші човни». Натомість Ісус кличе їх, виходячи від їхнього власного життя: «Ви — рибалки, а станете рибалками людей». Зворушені цією фразою, вони крок за кроком відкриють, що життя за рахунок риболовлі було дрібницею, а от випливти на глибину Ісусового Слова — це таємниця радості. Ось що Господь робить із нами: шукає нас там, де ми є, любить нас такими, які ми є, і терпеливо супроводить наші кроки. Подібно як ті рибалки, також і Він чекає на нас на березі життя. Своїм Словом хоче схилити нас до зміни курсу, щоб ми перестали животіти і випливли за Ним на глибину.

Тому, любі брати і сестри, не відмовляймося від Божого Слова. Це любовний лист, написаний до нас Тим, Хто знає нас як ніхто інший: читаючи його, ми заново чуємо Його голос, бачимо Його обличчя, отримуємо Його Духа. Слово наближає нас до Бога: не тримаймо його віддалік. Носімо його завжди з собою, в кишенях, у телефонах; зробімо йому гідне місце в наших домівках. Помістімо Євангеліє на такому місці, щоб ми пам’ятали його щодня розгортати, може, на початок і завершення дня, — щоби посеред численних слів, які дістаються до наших вух, деякі рядки Божого Слова дісталися до наших сердець. Щоби так зробити, просімо Господа про силу вимкнути телевізор і розгорнути Біблію; закрити телефон і відкрити Євангеліє. Цього літургійного року ми читаємо Євангеліє від Марка, найпростіше і найкоротше. Чому б не читати його також і самому, маленький уривочок кожного дня? Це допоможе нам відчути, що Господь близько біля нас, і наповнить нас відвагою на життєвому шляху.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит листопад-грудень 2020
Зібрано Залишилося зібрати
66965грн
63957грн
Потрібно зібрати
130922грн
Залишилося
11днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: