Канада прискорює свій поступ до смерті. Єпископи протестують

Канадські єпископи вкотре протестують проти законопроєкту, який розширює і полегшує доступ до евтаназії та сприяння самогубству невиліковно хворих або людей із будь-якою інвалідністю.

Евтаназію в Канаді запровадили 2016 року, але про смертельний укол можуть у цій країні просити лише люди при смерті, які визначають своє становище як «нестерпне».

На думку єпископів, нинішній законопроєкт — це черговий крок у бік легалізації евтаназії на вимогу. «Якби кваліфікована паліативна допомого була доступна всім канадцям, то менше людей наважувалися б на смерть», — написано в заяві ієрархів. Єпископи закликали Палату громад і Сенат «добросовісно розглянути» суперечливі поправки. Вони підкреслили, що в Канаді загалом не схвалюють евтаназію та сприяння самогубству, попри твердження уряду про протилежне. Тому єпископи закликають уповільнити темп і провести громадські консультації.

Також єпископат особливо занепокоєний поспіхом, із яким уряд, попри численні застереження з боку організацій людей з інвалідністю та лікарів про руйнівні наслідки змін, намагається їх ухвалити. Згідно з останнім опитуванням, проведеним Angus Reid Group i Cardus, більшість канадців побоюється, що після впровадження змін медичні установи ігноруватимуть тривалий догляд і лікування хвороб у людей похилого віку.

На думку ієрархів, ще не пізно переосмислити підхід Канади до евтаназії й усе ще можлива реформа системи охорони здоров’я, яка забезпечить невиліковно хворим відповідну опіку, що враховує гідність людського життя. Єпископи вважають: необхідно також поважати свободу совісті медичних працівників, які мають право відмовитися брати участь в евтаназії та сприянні самогубству.

Єпископи закликають католиків, інші релігійні спільноти та всіх людей доброї волі ознайомитися зі змістом законопроєкту й писати зауваження щодо нього безпосередньо місцевим парламентарям.

Рух Канади до смерті відбувається вже тривалий час. Влада, наприклад, вирішила не фінансувати з державних джерел ті госпіси, які відмовляються проводити евтаназію. На практиці це означає, що багато таких установ будуть ліквідовані. «Це переважно питання грошей. Евтаназія дешевша за поширення та розвиток паліативної допомоги», — вважає Ненсі Мейсі, засновниця та директорка «Госпісу Ірен Томас» у Леднері (Британська Колумбія), який рішуче відмовився вбивати своїх пацієнтів.