Крізь закриту могилу, крізь замкнені двері

Роздуми над Божим Словом на ІІ неділю Великоднього періоду, рік Б

Після смерті Ісуса Христа Його апостоли переживали великий страх і тривогу. Човен Божої Церкви жбурляли потужні хвилі цього світу. Учні вже три дні поспіль перебували у повній безнадії: А ми сподівались, що це Він — той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього, ось третій день сьогодні, як це сталось! (Лк 24,21). Вони залишилися самі одні, без свого Господа і Вчителя… Десятеро апостолів закрилися всередині, а двері були замкнені зі страху перед юдеями (Йн 20,19).

Щоби добре зрозуміти стан і зміну, яка відбулася в апостолах, повернімося трохи назад, до попередніх подій у Євангелії. Те, що відбулось у вечір воскресіння, учні вже пізнали двічі. Обидва рази це сталося у човні серед Галілейського моря. Першого разу Ісус заснув на кормі:

І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. А Він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять Його і кажуть Йому: «Учителю, Тобі байдуже, що гинемо?» Тоді Він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: «Замовкни! Ущухни!» І затих вітер, і залягла велика тиша. Тоді сказав до них: «Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?» (Мк 4, 37-40).

Сон і пробудження Ісуса Христа були заповіддю Його смерті й воскресіння. Могло здаватися, що Він заснув навіки, що Він залишив їх, що Йому все стало байдуже назавжди. Однак тепер Він встав Воскреслий та повернув нам Божий мир. Він забрав страх і повернув віру своїм апостолам: не будь невіруючий, але віруючий! (20,27).

Вдруге подію воскресіння Ісус заповів після помноження хлібів, коли Він відпустив народ та відіслав учнів плисти човном на другий бік. Ця подія також повна символіки:

Як настав вечір, човен був посеред моря, а Він сам один на землі. Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був супротивний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх. Вони ж, побачивши, як Він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. Усі бо уздріли Його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: «Будьте ж мужні: це Я, не бійтесь!» І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру.

Після Тайної Вечері, коли Ісус дав нам своє тіло під видом хліба, Він відпустив своїх апостолів: Коли, отже, шукаєте Мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі (Йн 18,8). Після поховання Він залишився сам-один, але вже у землі. Але Воскреслий, Він повертається знову ввечері до своїх апостолів, які боролися з супротивним вітром і хвилями страху. Як тоді Ісус крокував по морю, так тепер Він проходить крізь закриті двері. Ані смерть, ані прикочений камінь, ані тим більше зачинені двері не можуть стримати Живого Воскреслого Господа!

Це надія для кожного з нас. Тому що Ісус запевняє: Як послав Мене Отець, — і Я посилаю вас! (Йн 20,21). Кожна людина тепер може нести мир воскреслого Христа так, як Він Його доніс крізь замкнені двері, крізь закриту могилу!