Україна

«Тільки той розуміє біль втрати мами, хто сам його пережив»

13 Квітня 2021, 18:17 1518

Сьогодні у Стрию відбувся похорон Віри Шевчук, матері Глави УГКЦ, яка внаслідок важкої недуги відійшла у вічність 12 квітня 2021 року.

Наприкінці заупокійної Божественної Літургії з чином похорону матері Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, виголосив слово, в якому від імені покійної матері п. Віри Шевчук, батька Юрія і всієї родини Шевчуків подякував усім за співчуття, увагу, підтримку і допомогу, повідомляє Департамент інформації УГКЦ:

— На завершення цієї особливої Божественної Літургії дозвольте мені, в імені моєї покійної мами, яка своїми безмовними устами промовляє слова вдячності, мого тата, тут присутнього, мого брата, який зараз єднається з нами у цій живій трансляції, всієї моєї родини, сказати усім вам щире слово – дякуємо.

Хочу подякувати усім нашим владикам – моїм співбраттям у єпископстві, які так чисельно вчора і сьогодні зібралися тут, у моєму рідному Стрию. Дозвольте назвати їх по імені.

Вчора очолив Парастас владика митрополит і архиєпископ Львівський Ігор Возьняк, а сьогодні тут присутній його помічник, владика Володимир Груца – ще раз на ваші руки низький поклін і щире спасибі.

Хочу подякувати за присутність вчора і сьогодні, і за особливу близькість до моєї родини владиці Володимирові Війтишину, архиєпископу і митрополиту Івано-Франківському. Мій тато не має телефону до всіх єпископів, а до вас – має. І коли нам було так тяжко, він ніколи не соромився до вас подзвонити. В його імені вам, владико, щире спасибі за те, що вчора молилися парастас, а сьогодні прибули на цей особливий похорон.

Хочу сердечно подякувати владиці Ярославу Прирізу, нашому правлячому архиєреєві Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Знаю, скільки вам труду коштувало бути і вчора, і сьогодні разом з вашим помічником владикою Григорієм Комаром. Владика щойно вийшов з тяжкої недуги, Господь врятував нам його від коронавірусу. Владика мав проповідувати у Києві на святі десятиліття нашого останнього виборчого Синоду, а так сталося, що Він покликав вас бути голосом Синоду на похороні моєї мами. Дякую вам, владико, за ваше братерське слово і свідоцтво, за вашу присутність і молитву.

Я сердечно дякую усім нашим владикам, які сьогодні так численно приїхали – владиці Василеві Івасюку, єпископу Коломийської єпархії, владиці Дмитру Григораку, єпископу Бучацької єпархії. З Одеси приїхав владика Михайло Бубній, екзарх Одеський. З Хмельницького приїхав владика Іван Кулик, єпископ Кам’янець-Подільської єпархії. Дякую ще раз владикам Григорію Комару, єпископу Самбірсько-Дрогобицької єпархії, і Володимиру Війтишину. Символом глобальності нашої Церкви є присутність єпископа Мельбурнського Миколи Бичка, який уже другий рік через пандемію не може доїхати до Австралії.

Я дякую владиці Петру Лозі, і на ваші руки складаю вдячність владиці Михаїлу Ковтуну, правлячому архиєреєві Сокальсько-Жовкіської єпархії, який вчора зі своїм духовенством молився тут, у цьому храмі.

Особливо хочу подякувати двом Йосафатам – владиці Йосафату Говері, екзарху Луцькому, і владиці Йосафату Мощичу, єпископу Чернівецької єпархії. Щира вдячність владиці Теодорові Мартинюку, який сьогодні представляє тут Тернопільсько-Зборівську архиєпархію і так щиро передав слова співчуття від владики митрополита Василя Семенюка.

Велике спасибі, владико Едварде, за присутність, за молитву, за солідарність, за співпрацю і ту братню увагу, яку ви сьогодні виявляєте у такий скорботний і тяжкий момент.

Особливо хочу подякувати моїй рідній Стрийській єпархії. На руки ваші, владико Тарасе і владико Богдане, від усієї нашої родини складаю подяку всьому духовенству, монашеству і всій родині нашої Стрийської греко-католицької громади. Більше як рік, відколи почався той хресний шлях нашої матері, ви постійно чували. Ви, разом зі священиками і монашеством, огорнули мою родину особливим теплом. Тому що мій тато і мама мешкали самі – ми були далеко. Вони були самі – але не самотні. І тому вам, владики, і всім вам, дорогі отці, які були поруч, сьогодні моє щире спасибі.

Хочу особливо подякувати отцю Мирону Горинишину, який уділив останні таїнства моїй мамі, – Таїнство Маслосвяття, минулого тижня, і весь час так уважно дбав про душу мого тата і моєї мами.

Дякую вам, дорогі отці, браття, сестри, які так чисельно вчора і сьогодні тут зібралися – з цілої України і з-за кордону. Особливо хочу подякувати монашеству – сьогодні тут є настоятелі всіх наших монастирів, чинів і згромаджень. Можливо, всіх вас сьогодні не впізнаю у масках, але ви всі є. Точно впізнаю отця Івана Шковика, протоігумена отців-василіян. Вчора був присутній отець ігумен з Унева, який є духовним батьком нашого студійського монашества. Бачу настоятельку наших сестер-служебниць, сестер Пресвятої Родини.

Але особлива моя подяка лунає сьогодні до сестер Воплоченого Слова і, особливо, до сестри Марії-Вероніки, яка, властиво, цілий рік присвятила своє життя моїй мамі. В яких тільки лікарнях вона з нею не бувала!.. Фактично, у часи пандемії вона себе самоізолювала разом з нею. І на її руках моя мама відійшла у вічність. Дорога сестро, від імені мого тата, всієї нашої родини, щире вам спасибі. Дякую вашим сестрам за те, що так щедро подарували свою співсестру для такого непростого ангельського служіння. Знаєте, так цікаво, що коли впродовж цього року, коли вся наша Церква відчувала євхаристійний голод, мій тато і мама щодня мали Святе Причастя, щодня читали Святе Письмо, щодня молилися, тому що поряд був особливий ангел. Дуже дякую вам, сестро Маріє-Вероніко, і всьому вашому згромадженню.

Я сьогодні хочу особливо подякувати лікарям. В теперішніх часах лікарі заслуговують особливої нашої молитви, вдячності і уваги.

Особливо хочу подякувати усьому медичному персоналу нашої Стрийської районної лікарні. Окрема вдячність тим лікарям, які завжди були найближче.

Хочу сердечно подякувати нашому доброму сусідові, пану доктору Роману Дунцю: він був поруч моєї мами, яка відходила у вічність. Дорогий друже, брате, щире тобі спасибі.

Хочу подякувати лікарю-невропатологу, пану доктору Тарасу Тарасовичу, який цілий рік, консультуючись з різними світилами цієї галузі медичної науки, дуже кваліфіковано, дуже чесно і дуже інтелігентно завжди був поруч.

Дуже хочу подякувати нашій сімейній лікарці, пані доктору Марії Цимбалі, яка чувала, чуває і ще буде чувати над нашою родиною – щире вам спасибі.

Хочу подякувати усім, хто у цих непростих обставинах був поруч. Був один чоловік – не знаю, де його Господь Бог знайшов, але в найтяжчих моментах він взяв шефство над моєю родиною. Дякую пану Василеві Зубрицькому, який сам у тому році переніс тяжкі моменти, пов’язані зі станом здоров’я, але він справді був завжди поруч, щоб допомогти.

Дякую сьогодні всім, хто у різний спосіб виявляв увагу, підтримку, допомогу. В імені моєї мами, всієї нашої родини, в моєму імені – сердечне щире спасибі.

Сьогодні на нашу адресу надходить дуже багато листів, повідомлень, співчуття, висловленого в різний спосіб, від органів державної влади, політичних діячів, громадських активістів, просто добрих людей з цілого світу. Я сьогодні не можу перерахувати всіх по імені, але всім вам, хто приїхав сьогодні на ці сумні похоронні події, і хто зараз молиться з нами при помочі нашого «Живого телебачення», дозвольте сказати слова нашої щирої-щирої вдячності.

В останніх часах особливо я мусив втішати дуже багатьох людей. Але сьогодні не можу втішити самого себе. Бо тільки той розуміє біль втрати мами, хто сам його пережив. Але я хочу, щоб мій біль сьогодні перетворився на проповідь – проповідь християнської віри у Воскреслого Христа. Проповідь християнської віри у безсмертя людської душі  Проповідь нашої віри у те, що смерть і страждання у житті людини не мають останнього слова.

Нам так тяжко відпускати з наших людських обіймів нашу маму!.. Але єдиною нашою втіхою сьогодні є те, що з наших людських обіймів ми її передаємо в обійми самого Бога, який може краще її обійняти, ніж ми, люди, тут, на землі.

І саме ця віра у Воскресіння є тим, що відрізняє смуток і біль християн від смутку тих, хто не має дару віри в Бога. Тому що вони сумують як ті, хто не має надії. А ми – ми сумуємо, боліємо, плачемо і навіть вмираємо в надії на Воскресіння, в надії на те, що смерть уже є переможена: Христос смертю своєю смерть подолав. А ми тільки розлучаємося у надії на нову зустріч… Нехай наш смуток, наша скорбота, навіть наш сьогоднішній похорон животворчим Духом Божим перетвориться на свято життя. До того життя ми сьогодні проводжаємо нашу найдорожчу, найріднішу маму, молимося за її вічний спочинок, молимося за те, щоб наш Небесний Отець прийняв її у свої обійми і оселив там, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне.

Усім вам, тим, хто поділяє з нами святу віру, і у тій вірі зараз молиться з нами, в Україні і в цілому світі, сердечне, щире, від усього мого серця, спасибі.

 

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

смерть

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: