Напевно нікого не потрібно переконувати, що нині, коли ми так часто почуваємося безпорадними, наляканими та у відчаї, нам потрібна допомога Тієї, яка хоч і зазнала в житті багато труднощів і страждань, але ніколи не втрачала надії.
Титул «Мати надії» у Лоретанській літанії з’явився досить недавно, коли Папа Франциск 20 червня 2020р., в свято Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії, додав до неї три нові заклики: Мати надії, Мати милосердя та Утіхо мігрантів.
Вона ніколи не втрачала надії
Напевно нікого не потрібно переконувати, що в наш час, коли ми так часто почуваємося безпорадними, наляканими та у відчаї — що не раз є наслідком втрати сенсу життя і поширення почуття небезпеки, — нам потрібна допомога Тієї, яка хоч і зазнала в житті численних труднощів і страждань, але ніколи не втрачала надії. Звідки в Марії було стільки спокою? Де джерело Її надії? І звідки Вона може її черпати і давати нам, своїм дітям?
Надія не засоромить
Відповідь на ці запитання містить, на мою думку, фрагмент Послання до римлян, у якому св.Павло пише:
«Оправдані ж вірою, ми маємо мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, терпеливість — досвід, а досвід — надію. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим 5, 1-5).
Коли я роздумую над цими словами, то бачу, що надія не з’являється в нас, наче кролик із капелюха фокусника; вона є наслідком процесу, який повільно відбувається, коли ми дозволяємо Святому Духу перемінювати наші серця. Звісно, іноді буває так, що Бог в один момент наповнює когось благодаттю надії; але ця чеснота насамперед народжується тоді, коли ми витривало шукаємо Бога у своєму повсякденному житті.
Як мед, який приносить мовчазна праця
Крім того, на мою думку, надія за своєю природою нагадує мед, який, перш ніж почне лікувати хворих і давати насолоду голодним, виникає з мовчазної та майже непомітної праці бджіл. Так само надія — це наслідок щоденного насичення Божою благодаттю, «збирання» Його слів (і роздумів над ними) у своїм серці, а також витривалого переживання випробувань, негараздів і страждань. До всього цього треба додати ще один «складник», який ці людські старання може піднести до чогось надприродного: Святого Духа.
Марія — Матір надії, тому що дозволила Святому Духові так повести себе, що Її щоденне шукання Бога й терпеливість у труднощах принесли плід надії. В Її житті як на долоні видно, що Божа любов наповнювала Її серце так, що навіть виливалася на інших людей і перемінювала реалії. У Ній Бог зробив великі речі, й безумовно, одна з них — це незламна надія, про яку ми також знаємо, що вона провела Церкву через темряву трьох днів, коли Ісус лежав у гробі.
Мати надії
Отже, якщо нам бракує миру, терпеливості у щоденних труднощах або надії, яка надає сенсу нашій буденності й підносить наші очі до Бога, — кличмо Марію цим іменем. Вона наповнена Святим Духом, Подателем надії; Він наповнює Її, і це щедре багатство може проливатися також і на нас.
Мати надії — молися за нас!
фінансово.
Щиро дякуємо!
