Насамперед потрібно розуміти, що ми не можемо приходити на Месу, залишаючи свій гнів і смуток на порозі храму. Адже Господь просить нас звертатися до Нього всім своїм єством.
Едвідж Білло — психолог, мати трьох дітей, понад десять років працює в галузі людських ресурсів. Нещодавно вона написала книжку про те, як святі можуть допомогти нам навчитися ефективно керувати своїми емоціями. За її словами, наші емоції та стосунки з Богом — це два аспекти життя, які можна поєднати між собою. Ми не повинні ігнорувати свої емоції, адже це природні, фізіологічні реакції нашого тіла на різноманітні події. Нам варто приймати їх, розуміти і скеровувати у правильному напрямку.
Емоції можуть змусити нас спіткнутися. Але приклади святих показують, що вони також допомагають нам зростати, рухатися вперед і приходити до правильних рішень.
Смуток і небезпека відчаю
Святий Тома Аквінський визначає смуток як «біль душі». Небезпека смутку полягає в тому, що ми можемо піддаватися йому нескінченно, аж доки не впадаємо у відчай. Від цього нас застерігає апостол Павло: «Краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого» (2Кор 2,7). Цей стан остаточно відділяє нас від Бога, який є джерелом надії.
Святий Тома вказує на значення зовнішніх проявів смутку — «сліз і стогонів» — як заспокійливого засобу. Для нього — безсумнівно, видатного психолога свого часу, — «кривда болить ще більше, якщо ми замовчуємо її, бо душа більше на ній зосереджена; якщо ж ми дозволяємо їй вийти назовні, намір душі розподіляється і на зовнішні речі, так що внутрішнє горе зменшується».
Меланхолія виникає, коли ми не приймаємо свій смуток. Треба дозволяти собі плакати і говорити про своє горе. Це допоможе уникнути тенет відчаю.
На цьому ж постійно наголошує Папа Франциск, коли каже: «Деякі реалії життя стають помітними лише після того, як наші очі очистяться сльозами. Я закликаю кожного з вас запитати себе: чи навчився я плакати?»
«Наш світ сьогодні потребує плачу!» — вигукнув він під час зустрічі з молоддю на Філіппінах 18 січня 2015 року, коли побачив заплакану молоду жінку.
Плач — це також і спосіб передати свій смуток у Божі руки. Це дозволяє нам отримати втіху від Того, Хто є джерелом усякої втіхи: «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає» (2Кор 1, 3-4).
Переклад CREDO за: Матильда де Роб’єн, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
