Вірменське католицьке середовище схвильоване новиною з Лівану. Там у лікарні, у віці 87 років, помер 25 травня 2021р. вірменсько-католицький Патріарх Крікор Бедрос ХХ (Григорій Петро).
Від 2015 року він був главою Католицької Церкви вірменського обряду. Крікор Капроян — тобто Григор Габроян, як його звали від народження, народився 15 листопада 1934р. в Алеппо (Сирія). Всебічно освічений у Лівані й Римі, став священником 1959 року і довгі роки працював серед вірменсько-католицьких спільнот у Лівані.
Від 1976 року був екзархом вірмен-католиків у Франції (з 1977 року — як єпископ), а коли через 10 років Французький екзархат став із волі Ватикану єпархією, Григор Габроян став її першим єпархом та Апостольським візитатором для вірмен-католиків у Західній Європі. Був ним аж до виходу на пенсію (2013) і став знаний як дуже активний і ревний єпископ-душпастир, чудовий організатор, який жертовно допомагав вірменам, які живуть у діаспорі, зберігати їхні традиції та зміцнювати їхню віру.
В лютому 2013 року подав у відставку з посади єпископа. Після смерті патріарха Нерсеса Петроса ХІХ (25 червня 2013) виконував обов’язки Апостольського адміністратора вірмен-католиків. У липні 2015 року Синод Церкви обрав його на нового предстоятеля. 25 липня Папа Франциск, відповідно до Кодексу канонічного права Східних Церков, прийняв його у повноту церковного спілкування.
На інтронізації Патріаха Григора Петроса ХХ були присутні також представники Ечміадзину — духовного центру всіх вірмен. Делегати передали вітання і подарунок від імені Католикоса всіх вірмен Гарегіна ІІ. «Як глава вірмено-католиків у Франції, Ви завжди несли Боже слово і як пастир, і як учитель. Ця Божа благодать нехай і надалі береже Вас для віруючих», — було сказало у вітанні Католикоса. Новий глава католиків-вірмен був обраний на керівну посаду в рік, коли вірмени відзначали 100-річчя геноциду свого народу. З цим були пов’язані побажання Патріарха Килікійського Арама І, щоб, попри відмінності у вірі вірмен католицької, православної чи інших традицій, їхні спільні зусилля об’єдналися заради загального визнання і засудження цієї сташної сторінки в історії вірменського народу.
Прийнявши обрання на посаду Предстоятеля своєї Церкви, покійний прийняв також ім’я Григорія Петра ХХ. Ім’я «Петро» поєднане з цією посадою. Починаючи з першого вірменсько-католицького патріарха Абрахама Петроса І (1742-1749), подальші наступники глави цієї Церкви приймають це ім’я на знак єдності з Апостольським Престолом у Римі.
Померлий патріарх був двадцятим з черги очільником Вірменської Католицької Церкви (столицею патріархату є Бзоммар у Лівані). Мав добрі стосунки з Римом і великий авторитет також і в Римо-Католицькій Церкві.
Ті, хто особисто знали Патріарха Григора Петроса ХХ, підкреслюють його активну участь у справах вірмен та Вірменської Католицької Церкви. Вони визнають, що це була людина дуже добра, справедлива, доброзичлива, відкрита, а водночас, як сильна особистість, він був сильний духовно, інтелектуально, організаційно. А насамперед був людиною Церкви, великої віри та любові.
Переклад CREDO за: КАІ, Благовест
фінансово.
Щиро дякуємо!
